Фотозвіт про похід Карпатами взимку 2007 року

Фотозвіт про похід Карпатами взимку 2007 року.
Турклуб "Романтик ЗМІ"




Склад групи:
Дерибас Ігор<br />
Миколайович
Дерибас Ігор Миколайович
Андрущенко Олексій Михайлович
Андрущенко Олексій Михайлович

Тривалість походу: 9 днів, з 11.02.2007 по 19.02.2007

Маршрут: с. Ділове - р.Білий - пол. Лисяча - г.Піп Іван Мармароський - пол.Мезипотоки - г. Міка-Маре - г. Стіг - пол. Щавник - г.Вихід - г.Піп Іван Чорногорський - Чорногорський хребет - г. Говерла - т/б Козмещик - с. Лазещина

Мармаросы - Черногора
Карта маршруту (590Kb)

Початок. Їхали до Ділового так: з Запоріжжя до Львова поїздом Запоріжжя-Львів, потім "Раховозом" (Львів-Рахів). У Рахові були біля півночі. Пішли ночувати на беріг Тиси.

Вранці, 11.02, десь біля 6-ї години поїхали до Ділового автобусом на Ужгород. Їхали разом з прикордонніком, тож у селі відразу прийшли на заставу. З начальником застави довго балакали, він не хотів нам давати перепустку (треба нам було заздалегіть її замовити), та нарешті вмовили його.

Після прикордонників зробили сніданок під мостом у селі. Льоша сходив до кордону з Румунією, там його піймали вже знайомі прикордонники за те, що він фотав кордон, змусили стерти "секретні" фото та відпустили.

Потік Білий
Потік Білий

Потік Білий тече по дуже мальовничій ущелині. Сніга стає дедалі більше, але снігоступи сьогодні ще не надіваємо.

Заночували в кінці ущелини, на початку підйому до Лисячої.

12.02 Вночі та зранку йшов дощ, багаття зранку розвести не вдалося, готували на газу. З самого початку сьогодні взуваємо снігоступи, вже поколіно без них, та йдемо угору по колії. Перед нами, декілька днів тому, хтось пройшов в буржуйских снігоступах, йдемо по їх слідах. Згодом нам назустріч їдуть, точніше ідуть, группа туристів-лижників. Вони зробили коло Ділове-Жовта-Лисяча-Білий і йдуть на Ділове, в одного зламалася лижа, тому він йде пішки по глибокому снігу. Впевнюємося, на снігоступах краще, хоч часом не так швидко. Підйом дається дуже важко, важкі наплічники. Доходимо до галявини з хатинкою, тут вже й дощ вщух, гарне місце, якби ще сонечко...

Полонина Лисяча
Полонина Лисяча

Далі дорога дуже довго йде траверсом по схилу праворуч, сніга все більше. Вже у темряві віходимо на перемичку полонини Лисячої, видимість - 20 метрів, дуже сильний вітер, мокра одежа дубне на морозі. Від перемички йдемо вгору, в бік Піп Івана і натрапляємо на гарну хатинку. Фух, дуже важкий день, і така винагорода - тепла, чистенька і затишна хатинка. Тільки що пічки нема, робимо багаття на вулиці, біля порога.

13.02 Вранці погода краще, мороз і видно небо без хмар.

Підйом на гребінь Піп-Івана Мармароського
Підйом на гребінь Піп-Івана Мармароського

Сьогодні траверс масиву гори Піп-Іван Мармароський. Виходимо, коли вже світить сонце, рушаємо вперед, назустріч горі. Перед головним злітом снімаємо снігоступи, йдемо в кішках, бо сніг тут щільний.

Подолавши головний зліт, схил десь 25 градусів метрів 100 в кішках та з самостраховкою льодорубом, ми опинилися на Мармароському хребті. Видно хребет в сторону Ділового та гору Жовту.

Видно два Петроси, Мармароський та Чорногорський, майже на одній лінії, та Говерлу. До речі, першу половину походу йшли по мапі с журналу Карпати.

Два Петроси, Мармароський та Чорногорський та Говерла
Два Петроси, Мармароський та Чорногорський та Говерла
Гребінь у сторону вершини Піп-Іван
Гребінь у сторону вершини Піп-Іван

Та гребінь у сторону вершини Піп Іван, з нависаючими карнизами.

Гребінь долаємо без проблем, одного разу лише я пірнув ногою в якусь дірку, мабуть був прикритий снігом жереп.

З вершини, до речі, на мапі генштаб вона позначена на 500 метрів північніше, відкривається вид на всі гори навколо, в тому числі румунські. Це найвища гора в цьому хребті.

Траверсуємо гребінь далі і починаємо спуск схилом. Над схилом звисають великі карнизи, один з яких у нас на очах зірвався і спровокував лавину. Долаємо цей схил швидко, поодинці.


Стоянка на кордоні
Стоянка на кордоні
Яма в снігу від вогнища
Яма в снігу від вогнища

Погода починає псуватися, потепліло і пішов сніг. Виходимо на кордон і знаходимо напівзаметену хатинку.

Залізли туди, думали там переночувати, та вирішили іти далі й ночувати в наметі, дуже розламана хата.

Мокрий сніг переходив то на дощ то знову сніг. Пройшли ще десь 2 кілометри, та стали прямо на дорозі. Не без зусиль розвели багаття.

14.02 Зранку хмарно, але ничого не падає на голову.

Ввечері пропалили в снігу яму глибиною десь с 1,5 метри, вранці зробили таку саму яму поруч, але до землі так і не протануло.


Рух по кордону
Рух по кордону
Будинок прикодонників на Мезипотоках
Будинок прикодонників на Мезипотоках

Йдемо кордоном, точніше дорогою, що йде ліворуч від просіки з кордонними стовпчиками. Десь в обід з'явилося сонце, почало підмерзати і сніг став дуже липкий. Тропимо десь по 50-100 метрів.

Вже у сутінках вийшли на галявину з великою хатою - будинок прикодонників на Мезипотоках. Всередині розтопили піч, зігрілися і просушили речі, що мокли 4 дні.

Вхід в будинок довелося розкопувати і робити сходи.

Піп-Іван Мармароський
Піп-Іван Мармароський
Наш будинок, занесений по дах
Наш будинок, занесений по дах

Ранок 15.02 подарував нам казкову погоду. Звідси добре видно ПІМ, що пройшли позавчора.

Ось так виглядає наш будинок, занесений майже по дах.

Від дому йдемо по дорозі, але згодом вона забирає донизу, на полонину Мезипотоки, а нам угору, тому зходимо з дороги і йдемо навпростець вверх.

Вийшли на хребет, погода балує.


Прикордонний стовпчик
Прикордонний стовпчик

Прикордонний стовпчик, щоб подивитись номер, треба зрубувати цю красу.

Поблизу гори Міка-Маре хребет обривається крутими схилами з нависаючими карнизами.

Гора Феркеу, Румунія
Гора Феркеу, Румунія

Видно гору Феркеу у Румунії.

Вилізли на другу по висоті гору на Мармаросах - Міка-Маре.

Практично від самої Міка-Маре до кінця цього дня ми бачили на снігу котячі сліди, по них, власне, і йшли.

Ліс вражав своєю красою та недоторканністю.

Гора Стіг виглядала наче заросла лісом гурба снігу.


Котячі сліди
Котячі сліди
Ліс
Ліс
Гора Стіг
Гора Стіг

Ночували прямо на дорозі, неподалік гори Берсинеску.

Піп-Іван Чорногірський
Піп-Іван Чорногірський
Чорногора. Вид з Піп-Івану
Чорногора. Вид з Піп-Івану
Білий слон
Білий слон

16.02 Вранці опинилися в хмарі, відимість метрів 50. На горі Юрческу-Мік була біла імла, незрозуміло було що в метрі перед тобою. Гору Стіг обійшли понизу. Ночували знову в хаті, на полонині Шавник. В хаті було дуже холодно, вночі надворі була завірюха і сильній мороз.

17.02 Знову гарна сонячна погода, сильний мороз. З гори Вихід видно гребінь по якому мі будемо підніматися на Піп Іван Чорногірський (ПІЧ)

Перед горою Васкуль почалася натоптана стежка - траншея. На вершинному гребні дув сильний вітер, ледь не з ніг валив, були навідь думки щоб зв'язатися.

Вирішили не гаяти часу, і поки дає погода йти Чорногорою. Захід з десь поблизу Дземброні. Картина змінювалась кожну хвилину.


Захід сонця поблизу Дземброні
Захід сонця поблизу Дземброні
Захід сонця поблизу Дземброні
Захід сонця поблизу Дземброні
Ночівля під горою Менчул
Ночівля під Менчулом

Ночували під горою Менчул. Знайшли пологе місце й зробили вітрозахистну стінку. Мороз був такий, що стінка одразу стала як бетонна.

Гребінь над озером Несамовитим
Гребінь над озером Несамовитим
Говерла
Говерла

18.02 Вилізли знову на хребет та пішли верхом. Хоч було ясно, сильний мороз і пронизливий вітер не давав часу відпочити, треба було постійно рухатися щоб нічого не відморозити.

Пройшли гострий гребінь над озером Несамовитим, попереду гора Туркул.

Під Туркулом пообідали, поруч була вирита в снігу печера, але туди лізти ми не ризикнули. Далі пройшли ще через деклька гір хребта, аж поки не підійшли під красуню Говерлу.

Зняли снігоступи та полізли в кішках з льодорубами на гору. На підйом нам знадобилася година, і десь о 18:30 ми були на найвищій точці в Україні.


Захід сонця на Говерлі
Захід сонця на Говерлі

На горі з'їли по цукерці та попили чаю, на скільки це було можливе на такому вітрі. Спуск до хатинки під Говерлою зайняв десь 15 хвилин.

Хата під Говерлою
Хатинка під Говерло

19.02 На дворі молоко і сильний вітер, зрозуміло, що на Петрос вже не підемо. Хоча досить, природа нас і так балувала весь похід.

Вирішуємо спускатися в Лазещину. Тут вже натоптана стежка. Вітер, мороз та вологе повітря обліпили нас кригою.

В Козмещику нарешті побачили і постояли на твердій землі, не на снігу!

Дуже поспішали до Лазещини, щоб встигнути на поїзд. Далі волною їхали до Делятина, потім до Коломиї, потім до Тернополя. В Тернополі побули 6 годин та сіли на поїзд до Запоріжжя.

Файл: 

Коментарі

Підписатися на Коментарі для "Фотозвіт про похід Карпатами взимку 2007 року"