Передпохіддя.
Старий Адмірал, керівник експедиції, і досі згадує, що не було у нього ще жодного походу із такою швидкоплинною мінливістю умов підготовки. Кількість учасників весь час коливалась і загрожувала іноді досягти критичного числа 13, за якого від затоплюваності рятівний пліт ПСН-10м вже ніщо не врятує. .. Адміральська водна МКК теж тріщала та виправляла вдавані помилки у прізвищах, поки їх стало зовсім не впізнати.
Та й воно у свою чергу додавало клопоту старим водним вовкам чи то китам, більшість з яких вперше у своєму довгому студентському житті вирішила піти у водний похід 1-ї категорії складності на р. Дністер. Отож, турботливе МКК примусово порадило мати рятувальні жилети. І ось уже при зустрічі із кожним знайомим ти після посмішки виваженої довжини видаєш завчену фразу: А чи не має пан зайвого жилетика? А коли зелені кити почали змінювати свій колір на більш пристойний, як для морської звірюки, до фрази, поки що короткої, почало додаватись і байдарочки, і гермомішків, і клею гарненького, і. .. і. .. .
Забігаючи наперед, скажемо, що страшне число 13 по кількості людей випадково було досягнуте, але одночасно із двома додатковими плав. засобами байдарками Таймень-3 та Салют-2. Чарівні гермомішки перетворились на мішки для сміття на 120 літрів, а самовипливаючі жилети чекали на нас із 80-х років минулого сторіччя у Гідропарку.
30. 04 .
На вокзалі нарешті зібрались усі. Хоча київський вокзал річ велика: з того місця, де стоїш, до того, де твій потяг, біжати- не добіжати. Отож зібрались різноцільовими купками. Хто несе плота знизу нагору, хто байдарку - зверху на платформу, хто на дівчат споглядає. .. які несуть байдарку. Хтось з провідником домовляється, бо квитка забув. А речей, здається, стільки, що треба всім додати ще по руці, ну і друга спина зайвою не буває, головне на цьому етапі нічого не загубити. Декотрі найсумлінніші не витримали і за 10 хвилин до відправлення придбали ще багажні квитки на обидві байдарки (на пліт купували заздалегідь), хоча і передчували, що це зайве. Отож встигли привітатись і одночасно попрощатись із проводжаючими, як уже і рушили. Фуух. ..
Тепер можна і роздивитись на якому потязі. Отож, стандартний для глобусятників 43 Київ-Ів-Франківськ, відправляється об 19.12 . Багажну квитанцію на пліт 2.5 на 3.5 метри вагою 40 кг (при зберіганні у сухому місці) купувати не завадить, а от щодо байдарок, в інеті кажуть, то не є обов'язковим. Хоча порахувати кількість рюкзаків і мішків 12-тиголівної групи (13-й мав приєднатись до нас вже дорогою) і розпізнати, що тут є зайва байдарка на душу населення, здається важкою справою, особливо коли всі зайві швидко вкладаються на третю полицю. Звичайно, спочатку у нас були добрі наміри повкладатись з речами по двоє в рюкзак. Але такі маленькі несітниці як мешкання у протилежних частинах міста та необізнаність до останньої миті, чи відпустять такі цінні (чи погано-плаваючі?) кадри з роботи у похід, зіпсувало більшість із них. Отож, могли тільки здогадувались скільки у нас тепер рук і як це все одразу зрушити з місця.
Ввечері вийшли на 20-хвилинну зупинку невідомої назви. Зверху на станції напису ми не знайшли, а продавці на пероні переконували, що ми потрапили у справжню Вареничну (а ви хіба не знали, що це найкраща в Україні?). Згодом серед морозива та тістечок розгледіли розклад по станції Коростень! Після завалювання другого карткового доміка, повкладались спати.
01.05.
8.22 . Прибуття до Станіслава . Далі завгосп згадує, що докуповував картоплю, хоча ніхто цього тепер достеменно не пам'ятає, поїли мабуть. .. Хтось телефонував з мобільного до МКК; а хтось наполегливо намагався засняти як же переносять той пліт, та у нього не виходило, тільки чомусь весь час натикався на турботливі завгоспячі руки а хліба хош, свіжий?
А потім всіх разом охопило піднесення, що винесло пліт, байдарки та купу рюкзаків у дизель, який наразі підійшов до нашої першої платформи. Здається, за 2 прийоми. Добре тренування, враховуючи, що це був моршинський дизель!
9.10 . Відправлення дизеля на Ходорів. Платформи франківські влаштовані таким чином, що дизелі направо під'ізжджають зправа до середині платформи і у той же бік потім відправляються, а нам треба наліво! Бо направо приблизно у цей час відходить моршинський.
Їхали Натіка із Захаром у кабіні машиніста разом із залізничниками та їх вугіллям. Останні всім казали, що це службове приміщення і входити не можна, а самі у цей час перевіряли наші знання дністровської риби. І треба ж такому бути, щоб саме у Захара була вудочка і навіть якесь начиння. Отож, він перейнявся рибою на весь похід. ..
 |
| Напівпліт - процес плотонадування (Кузя, він же Саша, Олена, Артем-керівник) |
9.40-10.15 Прибуття до с. Єзупіль. Єдина частина шляху, де водники щось тягнуть, до того ж більше аніж пішохідники. Прокрокували через село перпендикулярно до залізниці, обійшли радгосп зправа, а далі полями до річки Бистриці, притоки Дністра. Всього кілометра півтора. Спекотно, ані хмаринки. Почали збирати плавзасоби, надувати пліт (звичайною ніжною помпою), складали рюкзаки та речі по гермомішках. Технічні нев'язки при складанні байдарок, як то відсутність дрібних деталей, вирішились компонуванням деталей з обох байдарок. Важче було вирішити хто на чому попливе, хотілось-бо на всьому і одночасно.
 |  |
| Це, бува, не ребра динозавра? Складання байдарки Таймень-3 (Натіка, Наташа-Хіпуля, Захар-медик) | А колесо до байдарки прикрутити забули! Складання байдарки Салют-2 (Катя, Павлов, він теж Саша, Коля-завгосп, Вовчик-першокласник) |
12.10 Відплиття флотилії із надутого (чи то пак надувного) рятівного плота ПСН-10м із зрізаною верхівкою, байдарок 3-місної Таймень та 2-місної Салют. Байдарки: (Павлов, Артем), (Захар, Натіка, Олекса).
Спочатку пливлось досить спокійно гребли та придивлялись до річки. Як тримати весло так, щоб ним ще й грести; що то за дрючки стрімлять над водою; чому це так голосно буркоче попереду і т. і. Виявили, що бурунці на воді показують де є злив. Іноді їх чути здалеку, і начебто віщують вони щось серйозне. Хоча ближче виявляються не такими вже і страшними головне не сісти на мілину та не обдерти шкіру по гострому камінню. Тож треба встигнути зіскочити зі свого тендітного створіннячка, плавзасобу, та обнести або обвести його, бо, як сказав хтось із нас після проколу плота, шкіру людини загоїти легше (мабуть, медик). Працьовита Ілона, поки мобільний телефон ще працював, намагалась бути ввічливою: Вибачте, не можу зараз відповісти на ваше запитання, бо саме трохи зайнята гребу на плоту.
12.30 Вже близько підпливли до моста, що перед ним потічок роздвоюється. Чільна байдарка Салют спробувала праве річище, поки друга байдарка тримала зв 'я зок із плотом. Але на крутому завороті зачепились за нависаюче дерево та перекинулись. Артем, що ноги тримав при собі, випірнув першим. Саша-підводник за звичкою засував їх усередину байдарки, отож визволявся довше, притримавши дихання. У таких випадках краще не перевертати байдарку із речами одразу у воді, щоб вона не зачерпнула, та речі у повітряному мішку залишались сухими .
 |
| Мокрі витягають мокре (Артем та Павлов після перевертання) |
Наступна байдарка встигла загальмувати та вислизнути на каміння по центру річки. Її трохи обнесли островом, а далі обидві байдарки попливли тим же правим річищем швидкого реагування. Пліт же сплавили лівим мілким річищем до моста та ще і за мостом.
Тут і виявилось вперше яка це важлива річ - капці - без них на слизькому та іноді гострому камінні по коліно у воді сильно втрачається швидкість. Завважимо, що і на недоречну звичку капців рватись можна знайти відповідь не завадить брати 2 однакові пари. (А ще краще, щоб у всієї групи був однаковий розмір, в ідеалі це і є принцип відбору групи у похід. ) Ну а якщо з другою парою не склалося або група трошки різнопланова (як у нас, 35-45 розміру) то скріпки вам у зуби! Проколюєш свою гумову підошву чимось гострим, встромляєш скріпку із зубів і можеш далі рвати свої капці, але вже обережніше (не завадить мати плоскогупці).
В цілому переворот байдарки пройшов успішно (трохи не сказала як передбачено планом), за винятком такої прикрості як втрата весла. На Таймені третім веслом користувались зрідка, отож який-не який запас був. Але ж весло! Місцевий, що стояв під час шоу на мосту, зголосився за символічне винагородження у 20 доларів пірнути та дістати його. Звичайно, ми могли б і самі дістати весло, якби знали, куди його прибило. Але ця інформація задарма не надавалась. Отож, коли ціна впала до 30 гривень, на які ми були згодні, дядечко спокійно дістав весло з найближчів кущів. А ще кажуть, що на майські свята всі зайняті саджанням картоплі. ..
 |  |
| Діалог на мосту на задньому плані: -Віддай весло! -20$ -?!! (Катя, Олена, Кузя, Ілона обводять пліт на мілині) | Байдарки на переговорах посеред річки (Артем. Павлов, Натіка) |
13.45 Залишаємо гостинний міст. Пліт почвалав на ніжках далі, а відсталих ораторів-з-мосту забрали байдарками. Взагалі, тактика походу на байдарках та плоті формулюється просто: щоб байдарки не сумували та пліт встигав. Тому цікавіше, звичайно, коли байдарок двоє. Головне, щоб навколо галери, тобто плота, плавали обережно. Бо там же поважні люди, вони гребуть з ранку до ночі, а не бісяться посеред річки. Не останню роль у цьому грає несумісність гумових частин плота та гострих носа та корми байдарок, у чому можна переконатись далі. Тому куди як спокійніше, коли байдарки завмирають вдалині посеред річки на весняному сонячку та починають щось собі марити. Щоправда, через півгодинки з їх боку починають линути недоречні похихикування, а потім вони і взагалі припливають до завгоспа із простягнутим веслом, мовляв а смачненького більше не залишилось? Такі замріяні байдарки тільки й чекають на термінове завдання знайти місце ночівлі, домовитись із місцевим спелеоклубом про екскурсію, розвідати підходи до печери на крутому березі, пофотографувати пліт, порадити як плоту краще оминати перешкоди (вони-бо швидші, ніж загін швидкого реагування на плоту).
А, головне, байдарки потрібні для розмаїття вражень, задля чого, власне, люди і відправляються у похід. Цікаво грести цілий день на плоті під медитаційне розгортання берегів, але не менш цікаво проплисти повз ті ж береги із кур'єрською швидкістю. Яких тільки див байдарки не навидумували за час подорожі, одночасно урізноманітнюючи байдарочно-плотовий фольклор. Намагались і зробитись катамараном, розібравши свої довгі весла на половинки і зв'язавшись борт-до-борта.
15.00 Минаєм місце злиття двох річищ Дністра. Невгамовні байдарки вже встигли проплисти трохи проти течії сусіднього річища та випустити пасажира подивитись на церкву на пагорбі, джерело та Жидівське окописько у с. Маринопіль. На річці навпроти села по обидві боки залишились стовпи парому, що вже пару років як не діє.
 |
| Крутий лівий берег перед початком Дністровського каньйону |
16.00 За поворотом річки ближче вправо - злив, що шумить здалеку і який краще обпливати зліва. Здалеку видно урвища крутий лівий берег. Зустрілись із людьми з нашого, київського потягу, що прийшли порибалити. Довго не могли іх обігнати (вони йшли глейовим берегом паралельно). Так і не дізнались, хто з нас швидший, бо врешті вони-таки зупинились! Вдалині по правому борту видно схили, вкриті лісом. Тут, здається, і починається Дністровський каньон.
По берегах цілий день зустрічаються рибалки на машинах, велосипедах та пішки, особливо на правому березі. Зустрічаються і такі представники фауни як Моторні гуси а це такі, що поспіхом перепливають річку перед плотом, наче це якесь життєво важливе питання. А вже після плота спокійно повертаються назад на свій берег. А ще кажуть, що тільки люди люблять спорт та жарти.
 |
| Коли підпливе подивитись на вудочку, бий її веслом! Лови з байдарки (Захар, Натіка, позаду завжди присутній невидимий Олекса) |
Саме тут співбайдарники відчули, що у Захара зрештою прокинулось бажання ловити рибу . Ніхто не знає, скільки воно дрімало - чи від балачок у дизелі, а може й з того часу, коли він у Києві готував начинення з тіста. На жаль, останнє не витримало гарячого сонця і розтеклося, а зупинки на чужих городах із метою покопати черв яків полюбляють не всі байдарочники. Черв' яка добрі люди подарували йому тільки наступного дня, т ому для історії залишиться загадкою, на що Захар у той день намагався спіймати свого карасика. Співбайдарники зрозуміли тільки, що грести не можна і до того ж краще не розмовляти, або принаймні не бити рибу веслом, коли вона випадково почне ловитись.
17.30 Підпливаємо до плаского кам'янистого берега біля с. Довгого, щоб набрати води. щоб набрати води, і стаємо мішенню для камінців-стрибунців з першої байдарки. Місцеві розповідають, що звідси 24 км до Івано-Франківська і 14 км до Єзуполя.
18.00 Відплиття з села - курс на високі береги. Зустрічаємо коняк 45 та 46 за нумерацією Вовчика. Людина цілий день лічила коней. Співбайдарники трошки втомились від обнадійливого захарового запитання а ТАМ риби не видно? Тому вирішили ловити на мертвих ворон, навіть взяли пару з них на прикмету.
 |  |
Правий та лівий береги відповідно при початку каньйону. | |
Мілина зустріла нас майже навпроти відмітки Комарівщина , передуючи зливу, що погрозливо шкварчав через усю річку. Обпливаєм мілину зліва, а в місці зливу обводим плавзасоби зправа понад берегом. Дівчата, що надто захопились цією справою, не встигають вчасно скочити у пліт та відстають від нього метрів на 20. Тут вони постають перед дилемою навздоганяти пліт і остаточно намочити штани, що ввечері не є дуже приємним, чи спробувати роздягнутись (що також нелегка справа, оскільки течія збиває з ніг та уносить капці, не кажучи вже про слизьке дно). Дівчата сміливо вирішують роздягнутись на радість рибалкам на березі та співплотовикам, та починають, пригаючи поперемінно на одній нозі, стягати штани. Шоу всім сподобалось.
 |
| Обвід байдарки мілиною (Артем, Павлов) |
19.30 Побачивши на карті місце із романтичною назвою Комарівщина, можна було сподіватись, що наша доля - потрапити на ночівлю саме туди. І ночувати на острові, що позирає на протилежний високий берег, вкритий лісом. Багнюка на березі по коліно допомогла нам розірвати 3 пари капців при висадці, а кроти, на чиїх купках ми отаборились, всю ніч танцювали та заважали спати. Комарів так і не знайшли, самих лише хрущів.
День був сонячний, часом із вітром, увечері набігли хмарки.
02. 05
Байдарки: (Натіка, Павлов, Олекса), (Хі,Ілонка)
9.45 Відплиття. Прозорий нежаркий ранок, дзеркально тиха вода. Намагаємось випустити підводні вітрила, але течії немає. Чіпляємо пліт на мотузці до занадто моторної байдарки Таймень. Вона бадьоро грає роль течії та відбуксовує ледачий пліт.
 |  |
| Розкриваємо підводні вітрила (Артем, Катя) | Пліт на байдо-буксирі (посередині Наташа-Хіпуля із Вовчиком) |
10.15 Вирішили відв'язатись від байдарки, щоб не відірвати частину облямівки плота. Під час розв'язування сполучних вузлів корма байдарки пробиває у плоту діру саме на середині річки біля с. Буковні. Тримаючи пальця на пульсі, дочвалали до берега. . Поки залагоджене за допомогою резини з ремнабору та лейкопластиря місце підсихає (біля години), на березі знаходим маленьке джерело. Збирається дощ. Пліт дякуючи своїй симетрії, далі пливе кормою вперед, розгружений біля залатоної діри.
 |  |
| Катя тримає дірку | Тихий ранок (Олена, Ілона) |
11.30 . Відплиття. Пізніше сонце з 'я вляється у серпанку, але гаряче. Дуже тихо і красиво. , над водою висять постаті рибалок .
 |  |
| Постаті рибалок висять над водою | Співочий пліт |
12.30-13.00 Пропливаєм під Копиловим, зліва крутий берег. З байдарки чути спів сопілки, що відповідає гітарній музиці з плота . Потрісканим правим берегом, низьким та глинистим, де-не-де видно рослини, схожі на огірки. Здається, що це вони своїм могутнім листям потріскали землю та розкидали по ній мушлі.
 |  |
| Дивно підрізані дерева під глейовим берегом | Купання з-байдарки-на-байдарку (на плоту Кузя, Захар, Хіпуля, байдарка Павлов, Ілона, Олена) |
13.20 Біля с. Золота Липа дивний рядок підрізаних дерев під крутим берегом (вихід глею) . Бувалі байдарочники купаються посеред річки, перепливаючи на сусідню байдарку.
14.30 Пропливаєм церкву на пагорбі та міст (траса А-268) біля с. Діброва, пропливаєм у лівий прогін. Острів за ним оминаєм зліва (зправа мілина). Фотополюємо на чапель.
15.15 Пропливаєм під нафтопроводом Союз, наприкінці походу перетнемо його ще раз.
 |
| Під нафтопроводом Союз |
16.00 Пристаєм до лівого берега під горою Лиса на скам'янілостях періоду Девона - скелях дивного червоного кольору. Троє ідуть до с. Коропець зустрічати Наташу Смілянець, щойно з кримського походу 1 к. с. , який вона водила. Річка робить петлю у цьому місці, тому до с. Коропець, куди о 17.25 приходить автобус з Тернополя, можна швидко дійти і з с. Вістря на вищому за течією боці петлі. (Автобус відходить 4р на день, перший о 7, 2 зранку, 1 вдень, 1 ввечері).
При очікуванні зустрічаючих набираєм води з джерела із скелі, катаємось скелею по осипу з червоних камінців та намагаємось ловити рибу незвичним для нас способом з берега. Зловлено маленького крилатого бичка, сфотографовано та відпущено плисти далі, більше на ковбасу з обіду нічого не ловиться. Місцеві плавають тільки на дерев'яних довбанках, іноді дивним індіанським способом, високо підіймаючи носа човну. По обидва береги стає відомо, що то київські, і у них нічого не ловиться.
18.30 Відпливаєм із новим членом екіпажу, нас вже 13. Пропливаєм повз красиві церки та пам'ятники Вістрі з лівого борту. Байдарки із зівданням знайди місце ночівлі обпливають острів біля Будзина з обох боків. Зустрічаються позаду острова і вирішують до нього повернутись як для гарного за всіма параметрами місця для ночівлі.
19.30 . Намагаються зрушити з місця, гребучи та біжучи проти течії, щоб вчасно сповістити пліт, але течія перемагає, і пліт не встигає загальмувати навіть на автостопні знаки. Ночівля виходить на лівому березі, де є кущі для прикриття жовтогарячого плоту від сторонніх очей і вид на церкву на березі навпроти . Ввечері іде дощ, під який особливо гарно слухати спів Ілони у трьомісному наметі, розрахованому якраз на десятьох шанувальників її гітарного співу.
03.05.
8.30 Відплиття. Байдарки (Наташка, Павлов), (Коля, Катя, Олекса).
Погода: до 14 дощі різної інтенсивності. Обід сильне сонце (прояснення у хмарах, серпанок).
9.30 Острів біля с. Горигляди, яке споглядає протилежний високий берег із каплицею на вершині. Дністровські каплиці та церкви, помітні здалеку, височіють на бортах каньйону, деякі стоять біля самої води. Байдарки залишаються злазити нагору без стежки, крутим схилом, вкритим торішнім листям. Зверху знайшли 3 маленьких печери і винайшли спосіб пересування ними без ліхтаря. Саша використовував спалахи цифрового фотоапарату, щоб дізнаватись шлях, дивлячись на світлини. Пізніше з'ясували, що це були Одаївські печери, які є колодязями 40 метрів глибиною.
Поруч із поодинокою каплицею - жодного села, людей не видно. Досить маленька, але гарно доглянута, із вишиванками та дерев'яними меблями. Поруч із капличкою великий дерев'яний хрест з іменами загиблих під час Другої світової війни і ще один - без символів.
 |
| Зверху біля каплиці |
Але найпомітнішим місцем тут, на стелі каньйону, є зпалений блискавкою дуб, обвуглені частини якого лежать поруч. Вже наприкінці походу, у Заліщиках, місцевий спелеолог Плащинськиц сказав нам, що ще 2 роки тому це був молодий дуб близько 25 висотою і з такою ж завширшки кроною.
Трохи далі з правого берега каньйону стрибають дельтапланерісти, приземляючись на тихих врівноважених корів. Зверху стоять їх намети.
10.45 Пліт обпливає острів між Одаєвим та Будзином зправа. А байдарки в цей час тільки починають навздоганяти пліт, що триватиме ще півтори години, поки не зустрінуться з другого боку річкової петлі біля Коропця.
12.15 . Коропець заснований 1421 р. , 1453 р. отримує Магдебурзьке право, 1602-1607 рр зруйнований татарськими та турецькими навалами. Колись великий парк графа Бадені у наші часи поменшав , садиба опинилась у музичному училищі , а з вікон лине голос Селін Діон (а над входом сучасно-радянський лозунг Незалежній Україні наші знання та праця). Але вікна все ще прикрашають янголи та старовинні герби (перехрещені коса та ціпок із перев'язаним снопом посередині) і височіє на обійсті забраний у залізні шати старовинний платан.
 |
| Парк графа Бадені |
На гербі міста хрест та короп, символ міста, серед хвиль. Місцева бабуся розповіла, що фундамент церкви біля автобусної зупинки поклали ще за часів польського панування. Зараз ідуть реставраційні роботи, церкву розширюють, додаючи до неї нові секції. Для цього села із населенням близько семи тисяч церква виглядає величезною, особливо у порівнянні із сусідніми будинками. За селом, видний з центральної площі, височіє Костьол.
14.00 . Відплиття з Коробця.
14.40 Пристаєм до правого берега біля печери поблизу Стиглої. Підйом у саму печеру можливий тільки з мотузкою. Обідаєм, купаємось, набираєм воду із джерела в червоній скелі.
 |  |
| Пліт вигляд з печери | Поворот річки |
16.00 . За 15 хвилин після відплиття зупиняємось на лівому березі біля травертинового водоспаду мох під впливом постійного вапнування водою утворює примарні вапнякові нарости.
 |  |
| Печера біля Стиглої | Травертин |
17.10 . Зупиняємось на лівому березі сходити у печеру біля с. Стінка. Після крутого підйому на 30 метрів дістаємось до водоспаду та печерного храму 12 сторіччя. На стелі печери помітні сталактитоподібні нарости.
17.45. Відпливаєм далі у пошуках секретів гребучого трансу.
 |  |
| Печерне вікно | Місце дивних снів Сновидів |
20.30 Стаєм на ночівлю біля с. Сновидів. Гуляєм луками під повним місяцем, стріляючи із кульбабок. День народження Захара починається вночі із купання у багнюці.
04.05.
Вранці туман , далі весь день потужне солнце, вдень почався сильний зустрічний вітер.
 |  |
| Вранішній серпанок над річкою | Перші промені над стоянкою |
Вранці привітати Захара із днем народження приходить майже ручна косуля. Обнюхуючи запропоновані нами делікатеси, сором'язливо об'їдає гілки кущів навколо табору. Захарові подарували 144 повітряні кульки із невпізнаниними надувними істотами. Ми довго думали, миша це чи заяць, поки Захар напомацки із зав'язаними очима намагався відповісти на те ж питання.
 |  |
| Косуля прийшла до іменинника (Захар, Ілона) | Зарядка для косулі |
Байдарки (Захар, Адмірал), (Хі, Ілонка, Олекса).
9.30 Відплиття. Місцеві кидають зі схилів плитки, можливо для подальшого використання у будівництві. Береги більш-менш високі, вкриті лісом, місця більш безлюдні. На байдарках надуваються повітряні кульки, жовті попереду, блакитні - позаду. Найкращий подарунок Захарові приносить річка це звичайна баночка, що припливла водою. З черв'яками!!!
 |  |
| Орієнтування на воді (Захар. Артем) | Водоспад Дівочі сльози |
12.00 На півгодини зупиняємось на правому березі біля водоспаду Дівочі сльози з печеркою, поблизу с. Монастирка.
13.00 Трохи далі, біля Підвербців що правому березі, розташований майданчик злету дельтапланерістів. Вони роїлись над г. Петрів та незабаром почали злітати один за одним і парити над нами. Одночасно в повітрі було пару десятків дельтапланерістів. Через деякий час вони показали нам і як треба сідати, опускаючись на берег, здавалось, тільки для того, щоб затащити важкий дельтаплан на гору та почати все спочатку. Доречі, на цій горі можна спіймати не тільки висхідні потоки, але і сигнал від мобільних супутників.
 |  |
| Дельтапланеристи біля г. Петрів, | Поле для заставки Віндовз |
15.40 Далі виявилось, що сьогодні висхідні потоки гарні тільки для дельтапланів, а ми за рогом познайомились із тим же сильним вітром, але обличчям до обличчя. Довелось вигрібати, майже стоячи на місці. Пропливли під другим зліва прольотом моста.
16.00. За мостом біля с. Лука (із видом на церкву) ми пообідали, та Ілона поїхала, маючи надію приєднатись до друзів у Карпатах. [ Розповідь про її веселу подорож туди і назад до Бистриці], а також [Приколи нашого походу]. Нас залишилось знов дванадцять.
17.00 Наш плавучий шпиталь (читати пліт) вирушив далі. У кожний момент часу гребців було рівно стільки, скільки потрібно (тобто 4), всі інші приходили до тями. Найбільш вражав уяву зелений Коля, який іноді відкривав одне око - довести, що з ним усе гаразд. Поширені водні хвороби шлункові (їжа на сонці швидко псується,послаблений іншими хворобами шлунок відмовляється працювати), застуда (постійні переходи по холодній води, сильний вітер), сонячний удар, опіки, поранення ніг об гостре каміння на дні.
18.10 . Зупинка у Раковці. Ще здалеку ми помітили 5-поверхову оборонну вежу, що височіє над Раковцем і чимось схожа на Сюйренську фортецю у Криму. Поверхи, ймовірно, були із дерев'яними переділками, які до нашого часу не збереглися. На сільських городах помітне каміння, що дивним чином нагадує таке з розібраних оборонних стін. Під вежею маленька печерка, розширена людськими руками, що мабуть колись мала сакральне значення. Ця вежа згадується на картах найвизначніших історичних пам'яток Івано-Франківщини. Сходили по черзі подивитись на фортецю, зайшли у магазин і набрали води.
 |  |
| П'ятиповерхова башта у с. Раковець | Погляд нагору всередині башти |
19.00 Відновлено роботу плавучого шпиталю, байдарки понесло вперед шукати місце ночівлі. Намагання Каті витягти скалку з рани на нозі та продезинфікувати її посеред річки майже марні - для цього іншим потрібно не тільки не грести, але ще й не сміятись, що цілком неможливо. Вітер посилюється, грести стає все цікавіше. Пліт перевіряє всі місця по ширині річки у пошуках місця, де можна рухатись саме вперед.
20.30 . Підпливли під с. Корнів на правому березі, місце ночівлі. Сходили у село дізнатись про розклад автобусів. Виявилось, що є один автобус о 6 ранку. У затишку села знайшли і комарів, які, ймовірно, намагались навздогнати нас від самої Комарівщини, але вітер не давав. Про повне місячне затемнення астрономи-любителі згадали тільки , коли на небі залишилось півмісяця , і світла стало не вистачати.
 |
| Повне місячне затемнення 4 травня із максимумом о 23 годині |
Місцеві нотатки.Намагались знайти глибокі місця для купання, невелика глибина разом із сильною течією легко уявити себе білизною, так гарно тебе тягне по камінцям різного розміру і форми. Щодо прання спочатку ми думали, що свята це найкращі дні для прання у місцевих мешканців. Потім вирішили, що все-таки найкращий день для цього понеділок, а згодом просто звикли до видовища жінок різного віку у шотландських клітчастих спідницях, що перуть просто берега. Мабуть, десь паралельно протікає потічок для полоскання білизни, а з другого боку річка, де можна набирати воду. .. Воду ми зазавичай набирали у селах. Взагалі з нею на Станіславщині кояться дивні речі. У самому Івано-Франківсько дощі ідуть порівняно часто, а ось область вже більше місяця без дощу. Місцеві бідкаються, що останніми роками колодязі на високих берегах Дністра обміліли, на полях нічого не сходить через брак дощу, трубопроводи тягнуть з колодязів у сусідніх селах, і скоро для поливу прийдеться завозити воду з Дністра. Тому з-понад берега крім звичного вже для нас куди путь? іноді чулось ви бачили дощ?. На багатоголосий куди-путь (а питав це кожен, хто вже навчився говорити) ми спочатку намагались давати розгорнуту відповідь, а згодом зрозуміли, що легше повісити табличку Єзупіль-Заліщики. Із втомою надвечір приходили підозри, що є багато варінтів шляху, наприклад вверх за течією або із плотом на плечах на круті схили. Тому згодом ми почали давати однозначну відповідь - вперед. Ввечері пліт та байдарки розгружали та заносили на берег, часто досить крутий. Ставили поруч із табором та вмикали саморобну систему сигналізації. Зранку, звичайно, заносили назад у воду, спочатку піднадувши пліт, що спустив трохи повітря за попередній плавучий день, та перевіривши цілісність плоту та байдарок.
Медичні нотатки. Похідний медик врешті зрозумів, що хвороб у цьому поході всього кілька, але саме від них немає ліків. Дуже просто: застуда від холодної води та вітру вкупі з перегрівом від сонця, подряпини на ногах після ходіння по гострому та слизькому камінню дна босоніж, шлункові неприємності. Хочеться додати, що продукти, які швидко псуються, вживати звичайно не слід. Наприклад, майонез краще купувати у зустрічних селах або не вживати зовсім, бо потім доводити, що тобі стало погано від чогось зовсім іншого - нецікава справа. До того ж проблеми із шлунком можуть виникнути і при перегріві.
Дався взнаки день на прямому сонці, хоч як ми від нього не захищались. А також постійне перетаскування байдарок і плота через мілину, тобто перебування по коліно у воді стало звичною справою, наприкінці подорожі вода здавалась вже гарячою.
Тому питання що готувати на святкову вечерю не було звичайно манну кашу. Купив її завгосп напередодні - після сакраментального питання хто взяв манку та тиші у відповідь він переглянув свою розкладку і переконався, що манка там дійсно є, але брати її не повинен був ніхто з присутніх. ..
Авторські пояснення.За пару годин до від'їзду з Києва мені було повідомлено, що з роботи на весь час подорожі не відпустять, отож довелося швидко переорієнтуватися. Тому вранці 5-го числа ми з Олексою та байдаркою Таймень попрямували на круті дністровськи схили на роботу. Про подальшу долю плота та другої байдарки, читайте у окремому звіті про похід та додатках до цього опису. А попереду у них залишились, наприклад, Червоноградський каньйон із розвалинами замку та найбільшим в Україні водоспадом, Червона гора із субтропічним кліматом, печера Гострі говди із кількасантиметровими кристалами у Заліщиках та радісне повернення Ілони.
Керівник: Соколов Артем.
Походні нотатки Колі, Ілони і Натіки, складені докупи Натікою без наміру претендувати на горде ймення Звіт.
