Випадок переправи по колоді через р. Караунгур (Джунгарський Алатау, 2007)

Описується випадок падіння і протягування учасниці під колодою при переправі через гірську ріку по стовбуру поваленого дерева. Обставини випадку в жодному разі не унікальні, скоріше навпаки - класична ситуація "з підручника".

Мета опису - попередження надалі випадків, де ігноруючи стандартність ситуації і очевидні ознаки підвищеної небезпеки, все одно робляться помилки.

Довідкова інформація

  1. Вид туризму та к.с. - гірський, 3 к.с.
  2. Кількість учасників - 11 (8 чоловіків, 3 жінки)
  3. Район походу - Джунгарський Алатау, Північний хребет.
  4. Місце події - р. Караунгур (Карангурт) (казах. чорна ущелина, чорний каньон), в ~500 м вище злиття з лівою притокою - р. Суурла (Суурсай).
  5. Дата і час події - 17 липня 2007 р., 18:08 (за EXIF даними).
  6. Керівник походу - Соколов А. М.
  7. МКК - Київська міська МКК
  8. Номер маршрутки - 57/07
  9. Звіт про похід

Група

Досвід

У керівника походу був досвід участі в гірському поході 4 к.с. (Західний Кавказ), керівництво гірським походом 2 к.с. (Західний Кавказ) та пішохідним походом 3 к.с. у середньогір'ї. Учасники мали досвід участі у гірських походах від 2 до 3 к.с. (Кавказ, Алтай, Тянь-Шань), деякі мали керівництво гірськими походами 1 к.с. (Кавказ). У учасниці, яка впала на переправі, був досвід участі в гірському поході 2 к.с. в Приельбруссі та участь в пішохідному поході 2 к.с. в Карпатах. Об'єктивно була з числа фізично найслабших учасників.

Основний склад групи (8 учасників, в т.ч. учасниця, яка впала) готувалися до походу з осені 2006 р. За цей час взяли участь в 3 змаганнях з техніки спортивного туризму. Троє учасників приєдналося вже у 2007 р., у двох з яких відсутній досвід участі в змаганнях.

До цього випадку реальних переправ з використанням маятнику не було ні у кого. Досвід переправ гірських річок вбрід зі страховкою був у двох учасників (Заілійський Алатау); для всіх, окрім цих двох учасників, переправи через ріку подібної сили зустрічалися вперше.

Групове спорядження

У групи було (серед іншого) наступне спорядження:

  • Мотузка статична, 10мм, 50м - 3 шт.
  • Мотузка статична, 8мм, 50м - 1 шт.
  • Карабіни - по 3 шт. на людину
  • Каски та кішки

Забезпечення безпеки групи

Група випускалась в МКК, була зарєєстрована в пошуково-рятувальному загоні "Ріск", м. Тєкєлі. Група мала супутниковий телефон та координати чергових агентства з надзвичайних ситуацій Казахстану (це мультицільовий аналог вже неіснуючої в країні контрольно-рятуваної служби). Неілюзорну здатність до рятувальних заходів в районі має лише напів-волонтерський склад ПРЗ "Ріск" з оптимістичною оцінкою часу підходу пішохідним загоном до місця переправи – 2 доби.

Повноцінна страховка не оформлювалася через відсутність даних про покриття транспортних та пошукових витрат в даній місцевості. Група мала запас медикаментів з розрахунку на 3 доби автономної евакуації 2-х постраждалих.

Відомості про район та ріку

Ріка

Карта р. Караунгурт (Карангурт, Карангур)
Карта каньону ріки Караунгурт з позначенням часу та місць переправ

Ріка Караунгур (Карангурт, Караунгурт) є лівою притокою р. Малий Баскан, яку утворює злиттям з р. Теренсай. Живлення льодовикове, снігове та дощове. За коливання рівня води влітку в основному відповідає останнє через велику площу і незначну середню висоту басейну. На ділянці від впадання р. Суурли (Суурсай) до злиття з р. Теренсай протікає в V-подібному каньоні довжиною 5 км. Каньон повністю знаходиться в зоні лісу, має залісено-трав'янисті береги з рясними виходами скель, які нижче часто переходять в скельні прижими біля води. Середня крутизна схилів від 35 градусів.

Ширина ріки коливається від 10 до 20 метрів. Глибина від 50 см до 1 метра. Характер водяного потоку – виражено гірський, турбулентний. Швидкість течії – біля 3 м/с. Дно кам'яне, з середнім та великим камінням. В місцях розливів русла – гравійні наноси і рукави, як правило, з одним основним, все одно потужним, потоком.

Комунікації

До полонин р. Суурли за радянських часів була прокладена грунтова дорога, в деяких місцях врізана в породу крутих берегів, з, як мінімум, двома капітальними дерев'яними мостами. Орієнтовно з кінця 80-х років господарче використання території не ведеться і наразі дорога фактично зникла. Вздовж води чергуються заливні обміління і рештки дороги у вигляді вузького "тротуару" між водою та схилом ущелини, вищі води на 5-15 см. Практично по всьому каньону йти можна тільки одним берегом, протилежний, як правило, – скельна стінка. В місцях, де "дорога" впирається в прижим, схоже, існували броди або мости, де треба змінити берег руху.

Відомості про проходження

В наявності був звіт про гірський похід 3 к.с. туристами гірського клубу НГУ (кер. Мамонтов А., 2001 р.), які проходили каньон у зворотньому напрямі на виході з району. В звіті вказується на очевидну закинутість ущелини вже в 2001 р., звертається увага, що колоди, якими користувалися туристи (це відноситься до переправ нижче місця пригоди) можуть вже наступного року зникнути. Безпосередньо в районі пригоди новосибірці переправилися через р. Суурла мостом на лівий берег р. Караунгур (тоді ще існував міст нижче на правий берег). Також під час підготовки до походу було відомо про існування звіту про пішохідний похід 5 к.с. туристів з Єкатерінбургу у 2005 р., який також проходив цією ущелиною. Нажаль, автор звіту проігнорував прохання поділитися інформацією.

Під час консультацій перед випуском групі було рекомендовано звернути особливу увагу на переправи в районі. Ріка Караунгур розглядалася як потенційно найскладніша ріка в усьому поході.

Проходження

Погода в районі

За словами місцевих увесь червень 2007 р. у районі йшли дощі. За два дні до проходження каньону дощі відновилися. За певними ознаками рівень води був на 0.3-0.6 метрів вище звичайного. Наприклад, планована нижче злиття з Теренсаєм транспортна переправа ріки Малий Баскан піддалася лише гусеничному трактору, в той час як ГАЗ-66 не ризикнув лізти у воду. За словами місцевого лісника, максимум води у Караунгурі мав би наставати о 15 годині дня. На практиці змін у рівні води протягом доби помічено не було.

Температура води в день проходження – біля 5 градусів. Температура повітря – біля 15 градусів.

День перед пригодою

Пригода трапилася на другий день (17 липня 2007 р.) активної частини походу – попереду ще було 23 дні. Вага рюкзаків на день пригоди: чоловіки – 33 кг, жінки – 25 кг.

В цей день група пройшла каньон Караунгур під дощем за 10 годин (з 7:00 до 17:10). Серед значних, зробивши одну повноцінну поперечну переправу вбрід та один обхід прижиму по воді, який вдався тільки з 3-го разу і тільки учасникам з числа найсильніших. Решта групи обходила через верх – бортом каньону, вище скельного прижиму на 100 метрів. Також були часті броди вздовж берега та декілька обходів скелями. Вихід з каньону завершував набір 200 метрів на борт ущелини і спуск до місця злиття з р. Суурла (16:40).

Перед виходом до останньої переправи група вже була втомлена і мокра. Надвечір стало холодно, тому вже всі хотіли стати на ночівлю. Місце ночівлі знаходилося на галявині на лівому березі у ~400 м від переправи і було добре видно від місця переправи.

Місце пригоди

Злиття рік Суурла та Карангурт
Вихід з каньону. Фото зроблене на спуску після обходу скельного прижиму на злиття річок Суурла та Караунгур (16:33)

Місце переправи знаходиться одразу після виходу з каньону, вище лівої притоки – р. Суурла. На карті позначено написом "Колода". Має координати 45°11'26.92"N, 80°19'47.39"E (WGS84). Ширина ріки в цьому місці – 6-6.5 м. Швидкість течії біля колоди – біля 2.5 м/с. Глибина безпосередньо в місці переправи – до 1 м, далі меншає на розливі до 0.5 м.

Переправа являла собою повалене дерево. Цільовий берег однакової висоти з вихідним. Підходи до переправи зручні. На вихідному (лівому) березі дерево трималося не до кінця вимитим корінням, рештками крони лежачи на цільовому (правому) березі. Стовбур без кори, мокрий, з великим гіллям в кроні. В першій половині тієй ділянки стовбура, яка була над річкою, вода перехльостувала через стовбур. Судячи зі стану дерева, воно лежало тут не перший сезон і, схоже, використовувалася як переправа раніше.

Нижче переправи ріка трохи повертає праворуч, розширюючись на мілині, а після впадіння р. Суурли – звужується, швидшає і входить в каньон. Відстань від стовбура до входу в каньон близько 500 м.

Розвідавши метрів 100 вище по течії, можливих місць для організації переправи не знайшли.

Переправа

Підготовка до переправи

Підійшовши до стовбура, почали діставати системи й одягати кішки (проти проковзування на мокрому стовбурі) та каски.

Як альтернативний до очевидного варіанту переправи маятником, розглядався варіант навісної переправи на деревах, які росли на 2 метри вище по течії поваленого дерева. При цьому цільове дерево було б вище по течії вихідного.
За навісну переправу і проти маятника

  • безпека
  • гілля в кроні
  • мокрий стовбур

Проти навісної переправи і за маятник

  • час на наведення та переправу
  • на вихідному березі коренева система єдиної сосни-кандидата на 30-50% відсотків підмита потоком і висіла над водою
  • імовірність затягування транспортної мотузки під стовбур

Також розглядалася можливість навісної переправи тільки для рюкзаків.

Прийняли проміжне рішення – перший переходить маятником по колоді і сигналить про свої враження. Відповідно вирішуємо робити, або не робити навісну переправу для всіх, чи робити тільки для рюкзаків.

Організація маятника

Страховка

  1. мотузка 50м, 10мм
  2. один кінець кріпився замуфтованим карабіном в перехрестя верхньої обв'язки на спині
  3. другий кінець незакріплений, у невикористаній бухті
  4. на страховці 2 чоловіки лицем до колоди, у рукавицях
  5. відстань до страхувальників від комеля дерева 8 м
  6. невикористана бухта між страхувальниками та колодою, трохи далі від води ніж страхувальники
  7. супроводу не було для зменшення кількості мотузок і, відповідно, ризику заплутатися в гіллі

Маятник

  1. мотузка 50м, 8 мм
  2. кінець разом з декількома кільцями тримав у руці той, хто переходив колоду
  3. решту мотузки утримувала людина кругом корпусу, сидячі, з упором ногами
  4. другий кінець мотузки був незакріплений
  5. кут між колодою та маятником
    • на початку руху - ~90 градусів
    • в кінці колоди - ~65 градусів

Рюкзак

  1. страховка рюкзаку не використовувалася, для зменшення ризику заплутатися в колоді
  2. пояс рюкзаку розстібнутий
  3. суто випадково (оскільки увесь день йшов дощ) рюкзаки були у дощових накидках

Людина, що переправляється

  1. у кішках (для запобігання проковзування)
  2. у касці
  3. у верхній системі, зблокованій карабіном
  4. у руці тримала кільця з маятником

Решта групи

  1. у касках
  2. відійшли вглиб берега (шоб не заважати можливому руху страхувальників берегом)
  3. віднесли туди ж рюкзаки (не всі)

Дії під час переправи

Першим, маятником за 30-40 секунд, впевнено перейшов перший учасник (17:24), хоча одна з кішок злізла. Показав знаками, що "все легко", наголосивши необхідність сильного натягу маятника.

Середина колоди
Переправа першого. Середина колоди (17:22:34)
Крона
Переправа першого. Крона (17:22:42)
Вихід на берег
Переправа першого. Вихід на берег (17:23:18)

Все починало виглядати простим. Запустили для впевненості ще двох – учасника та учасницю. Учасниця мала повідомити свої враження від рівноваги на колоді, не обов'язково намагаючись її перейти, але легко перейшла стовбур (17:47), як і другий учасник (17:40).
Після цього вже остаточно вирішили продовжувати переправу маятником, і доволі швидко перейшло ще 3 чоловіки (17:58). Один з них повернувся тим самим способом, щоб перенести по черзі рюкзаки двох жінок, які ще залишалися на вихідному березі. Троє з тих, що вже переправилися (2 учасники і 1 учасниця), почали відходити до місця ночівлі, щоб почати розпалювати багаття.

Переправа другого
Переправа другого (17:40)
Переправа першої учасниці
Переправа першої учасниці (третя взагалі) (17:46)
Переправа одного з наступних учасників
Переправа одного з наступних учасників (17:55)
За чверть-хвилини до падіння
За чверть-хвилини до падіння (18:08)

Наступна учасниця перед переправою відмовилася від допомоги по переносу рюкзака. Пройшовши 2/3 колоди, дійшла до гілляк в кроні (18:08). Почавши їх обходити, ослабила натяг маятника і втратила рівновагу. Впала у воду вище по течії за колоду. Впавши у воду 1-2 секунди ще трималася за гілля, але течія одразу затягла її з головою під стовбур.

Дії учасників після падіння

В перші секунди намагалися натягнути страховочну мотузку, щоб не дати зануритися під колоду, але одразу стало очевидно, що це нереально. Побачивши, що учасниця вже під водою, один зі страхувальників крикнув другому "Пускай!", а сам почав видавати. Другий, відпустивши страховочну мотузку (одночасно з цим учасниця випливла з-під колоди), перебіг за колоду біля 6 метрів, забіг у воду по пояс, де вже встиг вхопити учасницю. Відстань від колоди до місця, де це вдалося – 10-12 м. Від занурення і до того, як вловили учасницю, пройшло до 15 секунд.

Решта учасників на вихідному березі зорієнтувалися вже після того, як учасниця з'явилася нижче колоди і, підбігши, встигли притримати від знесення течією учасника, що частково опинився у воді під час витягування.

Після випливу з-під колоди течією за 3-4 секунди було зірвато рюкзак, і учасницю несло на спині. Завдяки невідпущеній страхувальній мотузці вона рухалася повільніше ніж рюкзак, який опинився ближче до основного потоку і, не притримуваний нічим, швидко зник за поворотом.

Подальші дії групи

О 18:40 двоє учасників вийшли на пошуки рюкзаку назад за маршрутом з контрольним часом до 21:00 (або до першої переправи і назад). Решта групи організувала навісну переправу на найближчих деревах і переправилася на цільовий берег.

Пошукова група нижче на 1.5 км знайшла рюкзак, який дивом вийшов з основної течії і потрапив у мілкий рукав, по якому група йшла декілька годин тому. Повернулися до місця переправи о ~21:10. Під час переправи на цільовий берег, заплуталася транспортна мотузка під колодою, який звільнили лише на наступний день.

Вранці наступного дня рівень води залишився точно таким як і вчора.

Висновки

Безпосередні помилки, що призвели до протягування під колодою

  • ослаблений натяг маятника
  • невірна сторона падіння з колоди

Основні помилки, що призвели до виникнення такої ситуації

  • відмова від навісної переправи, в основному, заради часу
  • переправа після виснажливого дня*
  • дозвіл на рух по колоді найслабшій учасниці з рюкзаком
  • відсутність нагадування перед переправою про кращий бік падіння на колоді

*Загальна рекомендація ставати на ночівлю, щоб пройти її зранку по меншій воді в даному випадку не спрацювала б, хоча і з'ясувалося це лише наступного дня. Крім цього, на вихідному березі були погані місця під табір через валуни в траві і заливний характер берегу. Більше того, можливість узагальнення цієї рекомендації на проходження всього каньону сумнівна. Але відпочинок перед конкретно цією переправою це, безумовно, б дало.

Допущені помилки, що "не спрацювали"

  • нерозділена аптечка в групі (переправилася з першою учасницею) - за НС довелося б чекати на переправу аптечки
  • носіння документів в рюкзаку на технічних етапах - при втраті рюкзаку, це б означало закінчення походу
  • 2 рюкзаки й 2 пари кішок не були віднесені вглиб берега - могли перешкоджати супроводу учасниці нижче за течією від колоди (за умови правильної сторони падіння)

Позитивні фактори, які, можливо, попередили НС

  • контроль страховочної мотузки - менша ніж течії швидкість людини дозволила її обігнати по берегу
  • наявність дощової накидки на рюкзаку - нічого не зачепилося під колодою
  • щільна (дощова) одежа без зайвих деталей - нічого не зачепилося під колодою

Останні два пункти були наявні чисто випадково.

До спірних моментів можна віднести відсутність пакету всередині рюкзаку, наявність якого іноді рекомендується як позитивний фактор при потраплянні у воду. В нашому випадку завдяки швидкому намоканню рюкзаку його вдалося знайти на відносно близкій відстані. Також можливо зіграла роль мотузка 8мм в якості маятника – порівняно з 10мм вона більш еластична, трохи важче триматися.

Рекомендації

Як один з висновків пригоди можна сформулювати рекомендацію одягати щільні дощові накидки на рюкзак при переправах з ризиком потрапити під колоду. Також не допускати висіння різних петель, шнурків, зав'язочок.

Коментарі

спасибо за инфу. Думаю что очень полезно.

На чем хотелось бы еще акцентировать внимание. Об этом говорил на лекции по переправам. Переход по бревну маятником требует тренировки каждого (не просто знать принцип, а именно каждого). Т.е. одной-двух тренировок человека перед походом не достаточно. (если не дословно, то близко к тексту). Этот способ может быть опасен, если человек не умеет использовать маятник. Хотелось бы отметить переход "Переправа одного з наступних учасників (17:55)". Это еще один кандидат улететь в реку, только из-за техники.
Как по мне, при таком бревне, делать перила нельзя было. Они бы держали еще хуже. А при падении, было бы мало шансов вытянуть упавшего на один из берегов.
Не заню сколько тренировались до похода именно этот способ прохождения. Но если были сомнения в прохождении, то лучше перестраховаться и натянуть навесную, тем более все равно это же и сделали. Т.е. при затрате времени на 1 час больше. На порядок большая надежность.

Тренування цього способу були, але, очевидно, не достатні -- думаю, знання як раз були у більшості теоретичні..
Перила -- угу, там і ні за що їх кріпити було над колодою.

Просто маятник, это тот навык, который ходится "на инстинкте", хотя если тупо следовать простейшим правилам, можно повысить свою безопасность.
Угол между бревном и веревкой должен быть близким к 90градусов.
Веревку нужно держать человеком, стоящим боком к идущему, уперев хорошо ноги.
Бухта веревки или ее остаток у переходящего дожен быть в дальней/противоположной от держащего маятник человека/ руке.
Вервка постоянно натягивается переходящим ближней/к держащему маятник человеку/ руке.
Переходящий не должен идти на равновесии, Т.е. ближняя рука постоянно нагружена, а переходящий отклонен от держащего маятник человека.
Почти всегда удобнее идти с маятником закрепленным на исходящем берегу. Только в точке где удаление от точки закрепления делает угл между бревном и веревкой минимальным, имеет смысл переходить на встречный маятник.
Идти стоит без рюкзака, если это возможно. И стараться не идти в обуви с жестким голенищем (сложно чувствовать опору)

Перила можно крепить с провисом на совсем далеких деревьях, и натягивать непосредственно руками с двух сторон. Но я лично после много кратных тестов в этот способ не верю. Это годится только на соревнования, и то от лени тренировать маятник, или от привычки бегать жлезобетонные бревна по 4м длиной.

Насчет тренировок - это да. Но их их надо правильно делать. В этом случае с маятником важны принципы:
а) веревку надо грузить-постоянно! Возможно, надо добивать даже с небольшого отвисания с бревна в противоположную сторону и веревку заводить за поясницу и рюкзак, вытравливая и идя приставным шагом (надо попробовать и найти оптимум-стандарт)
б) вероятно важна и точка удержания веревки. И она должна быть близко к центру тяжести
в) веревка, конечно, не должны быть эластичной, иначе при малейшем ослаблении человека сдернет
г)всех девушек без исключения независимо от пожеланий переправлятьна сомнительных переправах без рюкзаков.
Уж очень это опасная процедура - переправа...

"Кандидат улететь в реку" пытался не зацепится кошками за ветки которые обильно торчали вокруг ствола.
А первый участник, который по фоткам типа почти все делал по технике почти потерял кошку, которая развязалась и отстегнулась от этих сучьев.
и вообще на таких реках, я думаю, если есть возможность нужно делать только навесную переправу и даже не думать
о маятнике слишком опасно...
К тому же рядом два отличных дерева одно против другого и , в принципе, времени хватало. Мы до темноты еще несколько часов искали потерянный рюкзак.
А если участник отказывается снять рюкзак при переправе, на что ж тогда инструктор?

пинок учасника, ногой в кошке отнедавна считается не гуманным отношением к участникам и запрещается многими международными конвенциями, не говоря уже о таком страшном и безчеловечном действии как отжимания учасников... :-)

под выше сказанным не подразумевались действия кого-либо, в каких-либо условиях - просто моя интерпретация последних веяний в воспитании начинающих туристов...

-------------------
"Стремление двигаться строем - генетический факт!"(с) А. Макаревич

Best regards, Savage Cat

ещё были мысли, что точка закрепления маятника желательна ниже по течению, чтобы человек, падающий из-за ослабления маятниковой веревки (как Таня кот обходила ветку и качнулась в сторону маятника) при падении не был затянут под бревно.

но с этим не все согласны, так что интересно, что вы думаете?

гм..вообще то мы слишком зациклились на том, ниже или выше по бревна будет упавший.
А что если упал "правильно", то проблем уже нет? Нафиг тогда эквилибристика с бревном и веревкой. А если проблемы есть - делайте или перильную страховку на скользящем (1 метр глубины при умеренном течении позволяет) или навесную.
Что до точки ниже по течению. А разве при ослаблении веревки всегда человек будет падать в сторону веревки? Интересно вот что: страховка осуществлялась руками и достаточно было барышне отпустить веревку - и она сама бы выплыла ниже бревна. Не получается - срабатывает рефлекс. Кроме того, там могли быть ветки или коряги, которые не дали бы это сделать. Поэтому при "правильном падении" - ниже по течению, да удержании страхующими - выше , когда человек притоплен - утопить его не менее элементарно. Вот в этом смысле Саша прав.
Но лично я скорее сделал бы перильную, поблизости излучины или разлива. Или девчат пустил бы без рюкзаков.

Цитата:
А что если упал "правильно", то проблем уже нет?
Проблем явно менше. Хоча теж не подарунок, оскільки піддягу немає (вважаємо що людина випустить маятник), але принаймі людина не застрягла під водою.
Цитата:
А разве при ослаблении веревки всегда человек будет падать в сторону веревки?
В загальному випадку ні. Питання Лиса, імхо, в тому, а чи не є раптом так, що імовірність падіння в сторону маятника набагато більше імовірності падіння в протилежну.
Цитата:
Интересно вот что:

Звідси і далі не зрозумів.
Маятник вона звичайно випустила, коли ще намагалася втриматися на колоді. А страховка була в спину - відпустити вона її не могла..

А если проблемы есть - делайте или перильную страховку на скользящем (1 метр глубины при умеренном течении позволяет) или навесную.

-перила там делать нельзя. т.к. из-за веток можно поиметь проблемы с вытаскиванием по перилам. Тогда придется мутить а-ля расейские мутки - что-то отвязать, что-то отрезать.

Так я ж писал: не именно там перила, а место конкретное под переправу искать.
Маятник по бревну имхо - это когда не хочется мочить ноги в не очень опасной реке (ручье).
Потому что раз допускается падение - то это падение может быть более опасным, чем срыв на перилах. Поскольку веревки с вероятностью до 50% могут не помогать, а мешать. Поскольку - могут быть ветки и сучья. И страховка на бревне маятником - скорее для проформы...

А в конкретном случае проблему мог бы решить как снятие рюкзака с девочек, так и элементарная гимнастическая подстраховка в критичном месте для всех, кроме первого. Не надо расслабляться после удачного начала. Никогда..

Так я ж писал: не именно там перила, а место искать.

-Так артем же написал что ближайшие деревья в 2х метрах выше по течению... А дальнее закрепление - не вариант с точки зрения надежности. А где еще в другом месте? Дерево другое искать?.. Это то не перетащишь.

Маятник по бревну имхо - это когда не хочется мочить ноги в не очень опасной реке(ручье).
Потому что раз допускается падение - то это падение может быть более опасное, чем срыв на перилах. Поскольку выше, поскольку веревки с вероятностью до 50% могут не помогать, а мешать, поскольку - ветки и сучья.

-Не понял совершенно. Перила - увеличивают кол-во веревок, не дают тянуть поперек больших сучьев, еще более опасны при падении выше бревна... Как раз они и будут в данном случае ухудшением безопасности.

И страховка на бревне маятником - скорее для проформы...

-Во первых маятник - это вообще не страховка, а способ перемещения/удержания равновесия.
А страховка из отдельной веревки не менее и не более опасна чем перила. Что и подтверждено этим случаем. т.к. если бы было падение выше бревна с перилами, никто бы Таню уже бы не достал. А парни вполне четко сработали.

А в конкретном случае проблему мог бы решить как снятие рюкзака с девочек,

-Ну это Артем и написал

так и элементарная гимнастическая подстраховка в критичном месте для всех, кроме первого.

-Какая гимнастическая подстраховка на середине бревна с таким течением? Куда ты туда подстарховывающего поставишь?

Не надо расслабляться после удачного начала. Никогда..

-Вот это точно.

"-Какая гимнастическая подстраховка на середине бревна с таким течением? Куда ты туда подстарховывающего поставишь? "
А посмотри на фото за минуту до падения: она ослабила веревку потому, что впереди появилось много сучьев. С той стороны держась за сучья мужик вполне мог подойти ей навстречу и протянуть одну руку.Ей осталось два самых сложных шага сделать...

Там не пару шагов было, может это на фотке так выглядит.
Там метра 3 нормальных.
И сучья не такие, чтоб можно было уверенно за них держаться. И удержать потерявшую равновесие.
Еще мужика б пришлось потом вылавливать.

Это ракурс фотки неудобный... там еще добрых 5-6 шагов до более-менее безопасного места...
там ветки оч. раскидистые и не сильно надёжные... безопасно подойти там было маловероятно... даже если подойти, то сам помогающий будет не в лучшем положении, только отвлекать будет, да бревно трясти...

-------------------
"Стремление двигаться строем - генетический факт!"(с) А. Макаревич

Best regards, Savage Cat

Как по мне, то вероятность упасть есть в обе стороны. И зависит эето не от с какой стороны маятник, а от техники исполнения. Потому маятник ставить можно с любой, максимально удобной, стороны.

ИМХО тут кто как ходит... Но как по мне, исполнять маятник нужно на натянутой маятниковой верёвке, немного свешиваясь за бревно, упираясь кошаками(полностью согласен с Олегом), в этом случае, как раз маятник должен быть выше, чтобы в случае оступился/подскользнулся/зацепился&неудержался/... падать ниже бревна. В случае срыва 90% отделаться только мокрыми шмотками и уплывшим рюком...
я не исключаю варианта крепления ниже бревна в случае когда первый вариант ОЧЕНЬ неудобен(соотв. не безопасен) по тем или иным причинам. Но тогда ИМХО, опять нужно возвращатся к отказу от маятника и исполнении этюда "навесная" или "перила".

Кстати, у кого какие мысли по поводу возможной страховки рюка(так чтобы не помешало в случае срыва выше бревна)? Всё же неприятно если уплывёт совсем... а если даже и не совсем, то тащить его потом неудобно, тяжёлый, зараза... :)

-------------------
"Стремление двигаться строем - генетический факт!"(с) А. Макаревич

Best regards, Savage Cat

kelyn написав:
Как по мне, то вероятность упасть есть в обе стороны. И зависит эето не от с какой стороны маятник, а от техники исполнения. Потому маятник ставить можно с любой, максимально удобной, стороны.

ИМХО, если идти маятником "правильно", т.е., как тут написано, постоянно его нагружая и отвешиваясь в противоположную от него сторону относительно бревна, вероятность падения в сторону маятника будет существенно меньше вероятности падения в противоположную сторону. Хотя бы за счет того, что центр тяжести тела будет находиться с противоположной отностительно маятника стороны бревна. Соответственно и маятник в этом случае надо крепить выше по течению. Поправьте меня, если в чем не прав.

----------
Во всем виновата кривизна рук и прямота извилин...

kelyn написав:
Абсолютно все равно с какой при правильной технике.

Гм... А можно подробнее. Где ошибка в моих рассуждениях выше?

----------
Во всем виновата кривизна рук и прямота извилин...

Из практики - при остром угле, вероятность упасть в обе стороны практически одникова.
При нарушениях в технике, человек переходит на хождение на равновесии, тогда у него шансы упасть в обе стороны, как и к маятнику(при попытке востановить равновесие), так и от него(как по твоей теории).

Ясно, що правильна відповідь "не допускати таке", але якщо вже ходять маятником, то повинен бути якийсь рецепт, що робити, якщо людина вже впала вище за течією і колоду не пропливає.
Ставити на страховку не 2, а 10 чоловік, щоб витягнули і проти течії?

Чи маятник це все ж таки рішення тільки для малих/спокійних річок, де пройти на рівновазі вже важко, але впасти ще не страшно -- ну тіки намокнеш і все?

Ясно, що правильна відповідь "не допускати таке", але якщо вже ходять маятником, то повинен бути якийсь рецепт, що робити, якщо людина вже впала вище за течією і колоду не пропливає.
Ставити на страховку не 2, а 10 чоловік, щоб витягнули і проти течії?

-Нужно как минимум понять причину, почему не проплывает. Потому что если дернуть тупо на физухе - можно вообще человека угробить. Т.е. нужно иметь возможность быстро подойти и "протолкнуть" туда или обратно, если застрял.

Чи маятник це все ж таки рішення тільки для малих/спокійних річок, де пройти на рівновазі вже важко, але впасти ще не страшно -- ну тіки намокнеш і все?

-Ну на очень серьезные реки такой вариант подходит лишь для первого. Хотя если група тренированная и достаточно отморожена - можно и идти. Например над каньоном :) Есть такая фотка с восточного саяна.

Підійти - тобто повинен бути готовим ще маятник, так? Ну, це ще реально заздалегідь. Але навіть якщо хтось підійде, що там одна людина зробить?.. У нас з цільового берегу хлопець (на останньому фото) кинувся був підходити по колоді, але що робити ніхто собі не уявляв. Часу буде секунд 20 усього. Добре, що все закінчилося швидше, ніж хтось встиг щось зробити, бо тоді не одна б людина у воді опинилася.

Для першого згоден -- це краще ніж перепливати. А для груп... схоже, що для них маятник на гірських річках -- це точно що тільки, якщо вони добре відморожені. Для решти, імхо, краще окреслити область застосування цього способу як -- "не в горах", або "тільки для річок глибиною <0.5 метра, з ламінарною течією до 0.5м/с".

Над каньоном -- це мда.. Скільки ж треба було маятник тренувати, щоб на таке зважитися:)

Підійти - тобто повинен бути готовим ще маятник, так? Ну, це ще реально заздалегідь. Але навіть якщо хтось підійде, що там одна людина зробить?.. У нас з цільового берегу хлопець (на останньому фото) кинувся був підходити по колоді, але що робити ніхто собі не уявляв. Часу буде секунд 20 усього. Добре, що все закінчилося швидше, ніж хтось встиг щось зробити, бо тоді не одна б людина у воді опинилася.

-основная проблема, это зацепиться за что-то под бревном.
Вторая попасть в бочку под или сразу за бревном.
Для аварийного входа человека достаточно страховки. Второй маятник скорее всего будет не готов, ди и первый наверняка можно будет использовать. Или сидя на бревне и т.п.
Зацепление под бревном - Это скорее аварийная ситуация и в ней определяющим будет скорость принятия решения. Иногда это будет важнее самого решения.
Для бочки важно правильно передать страховку ниже бревна и выдернуть в правильном направлении.

. А для груп... схоже, що для них маятник на гірських річках -- це точно що тільки, якщо вони добре відморожені. Для решти, імхо, краще окреслити область застосування цього способу як -- "не в горах", або "тільки для річок глибиною <0.5 метра, з ламінарною течією до 0.5м/с".

-Ну не знаю, мы вроде не сильно отморозки были, и реки были достаточно непрятные. Но переходили регулярно так. Просто у вас бревна были как расчески вниз ветками. Да и тренированности не хватало. Кстати фотка на главной - именно не правильный переход :)

Скільки ж треба було маятник тренувати, щоб на таке зважитися

-по мо моему, это не сильно зависит от тренировки. Просто есть люди на это способные. Вот их первыми и пускали :)
Блин, надо будет этот отчет отсканить.

Зависит еще от бревна... у нас на выходе была переправа маятником... правда бревно было близкое к идеальному, т.е. было в метре над водой, без веток, толстое, не скользкое... кажись даже кошаков не одевали(вот не вспомню сходу)...

-------------------
"Стремление двигаться строем - генетический факт!"(с) А. Макаревич

Best regards, Savage Cat

кошек не надевали. Там бревно было - жить можно, сантиметров 70 в диаметре, сверху плоское.
и даже при улете выше бревна по течению - зацепиться было не за что.

Підписатися на Коментарі для "Випадок переправи по колоді через р. Караунгур (Джунгарський Алатау, 2007)"