Сплав Чорним Черемошем та водний похід Прутом на травневі вихідні

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі

Минулого року на закритті водного сезону на Південному Бузі я познайомився з одеситами з турклубу ?Водний бобслей?. Вони мені сподобались в усіх відношеннях і після закриття сезону у мене залишилось бажання відкрити новий сезон також разом з ними. Якщо не рахувати купання в Дніпрі 11 січня та в Чорному морі на Великдень, то з відкриттям водного сезону цього року у мене не складалося досить довго. Але в решті решт все склалося і попри те, що я почав займатися цим питанням трохи запізно, мені вдалося приєднатися до одеситів для сплаву Чорним Черемошем та водяного походу Прутом на травневі вихідні.

Одеський десант перед сплавом

Компанія у одеситів чимала, тому без врахування вільних художників у них сформувалося 4 автономних групи (3 на катах + каякери), які вирушили за схожими маршрутами. Всі групи окрім каякерів їхали разом на іскричці з Франківська до Ворохти та потім доїжджали на бусах до місця старту в Буркут. Нарешті мені вдалося проїхатися карпатськими тунелями на іскричці, а то завжди маршрутки та маршрутки. Втрати часу звичайно більше, але їхати іскричкою значно приємніше. До того ж краєвиди за вікном були чарівними як ніколи: зелена-зелена соковита трава, поляни кульбаби, блакитне небо з невеличкими хмарками? На все це можна дивитись вічно навіть без води :) Я потрапив до складу майже сімейної групи, яка йшла на 3-х двойках. Це безперечно був позитивний момент, адже пливти на 2-ці явно цікавіше ніж на 4-ці. Щоправда капітан на моєму каті важив на 40 кг більше за мене, тому врівноважувати наш кат від майже гарантованого кілю довелося двома рюкзаками на моєму балоні :) На відміну від пішого походу у водному перед тим як кудись попливти треба ще зібрати те на чому

Перед тим як кудись попливти треба ще зібрати те, на чому попливеш :)

попливеш :) Процедура не надто швидка і можна сказати, що перший день витрачається майже на неї. Поки каякери сплавлялись всі інші збирали свої суда. Маю сказати, що якщо не знаєш що саме ти збираєш, то справа це досить геморна. Тим більше якщо катамаран не новий. В процесі експлуатації деякі речі зношуються, деякі губляться, замінюються на нові і з часом виходить так, що кожна деталь має в кінцевій конструкції своє унікальне місце і зібрати кат по іншому вже просто не можливо. Навіть на перший погляд симетричні речі отримують своє чітке місце і не можуть бути переставлені на інший бік або вперед/назад. Як сказав би Хінді: ?Мана-мана?, а якщо перекласти це на рідну мову, то зібрати кат до вечора ми не встигли :) Щоправда теж саме стосується й інших екіпажів нашої групи.

Чорний Черемош, сплав на катамаранах від Буркута до Верховини. Перші гребки :)

Наступного дня ми прокидалися о 6-ий, щоб дозбирати катамарани, але вийшли на воду лише в обід. Після Інтегралу на Мигії це було моє друге перебування на бурхливій воді. Певні навички я там звісно отримав, але то було давно і зовсім інакше. Верхів?я Чорного Черемошу досить спокійне, тому була можливість дати пригадати м?язам як саме гребти, почати орієнтуватися на воді самому, щоб наперед бачити потрібні маневри та пригребтися один до одного. Але Чорний Черемош цікава річка і там можуть бути зовсім непередбачувані перешкоди. Скажімо такі як низенький дерев?яний місток. Тих декількох секунд, протягом яких роздивляєшся де краще під ним пройти і чи можливо взагалі як раз вистачає, щоб опинитись вже прямо перед ним. Він був настільки низьким, що я для певності виліз з упорів та повністю ліг на кат :) Не знаю як він там стоїть, весняними повенями його

Ось такі височезні мости трапляються на Чорному Черемоші :)

має змивати з річки взагалі. Трапляються на Чорному Черемоші іноді й троси з одного берега на інший, але не настільки низько як цей місток, під всіма іншими техногенними перешкодами ми пропливали сидячи на повний зріст. Чорним Черемошем ми сплавлялись 2 дні поспіль. Вже не пам?ятаю в який день, але на місці колишньої ?Білої кобили? наш екіпаж засів на камені скраю острівця. Довго думали з якого ж боку його обпливати, а потім як завжди не вистачило одного гребка. Притисло нас так добряче, що мій балон був повністю у воді і вода переливалась через нього. В такі моменти відчуваєш справжню потужність зовні не надто бурхливої річки, відчуваєш, що течія зімне навіть металеві труби, не те що тебе. За термінологією Хінді - це ?манди-манди? :) Засіли ми дійсно майже мертво, злізти з каменя вдалося лише з надзусиллями і завдяки тому, що наш ніс все ж таки був поруч з основною течією, яка обходила камінь та була можливість встромити весло у неї.

Річка Чорний Черемош, сплав на катамаранах, поріг Гуки

Це був мій перший сплав і мій перший досвід з притисканням, але як виявилось не останній. Найпотужніший поріг на Чорному Черемоші - це ?Гуки?, кіль в ньому зовсім не бажаний, але цілком можливий. Там мені здавалося, що ми його пройшли нормально, але вдома на відео я побачив, що ми йшли в ньому занадто обережно та багато недоотримали. Треба було значно більше та потужніше гребти. Так чи інакше Чорний Черемош з самого початку був призначений задля того, щоб екіпажі пригреблись перед Прутом, а в цьому сенсі після двох сплавів по Черемошу дійсно з?явилась впевненість на воді.

Річка Чорний Черемош, сплав на катамаранах, наш табір

Окрім нашої групи на катах від ?Водного бобслею? були ще 2 групи. Одна була з 3-ма четвірками та 1-єю двійкою, а інша сплавлялась на одній четвірці. Перша група розбивала табір за пару пагорбів від нас та дехто навіть приходив до нас в гості. Оскільки між нами були ще й інші табори, то доходили не всі :) Де була весь цей час команда автономної четвірки навіть не знаю. Після 2-ох днів сплавів Черемошем всі мали переїхати на Прут та розбити табори в одному місці разом. Інші групи в цей день ще й вирушили в гори, хто на Говерлу, хто на Чорногорський Піп-Іван. У нас вилазка в гори не була запланована з самого початку, до того ж на нашому каті поздиралися старі латки та потрібно було проводити косметичний ремонт. Як виявилось дехто побував на Говерлі вперше, а погода як для травневих :) була просто чудова, тому не дивно, що багато хто після повернення просто сяяв від щастя. Після повернення горців наш табір перетворився на галасливий

Річка Прут, сплав на катамаранах, сухопутний паркінг наших плавзасобів

мурашник і оскільки це був день відпочинку, то кожен намагався знайти собі заняття до душі. Після двох ночовок у вузькому колі, коли можна було посидіти ввечері в тиші біля багаття та вести неспішні розмови з?явилися можливість змінити обстановку та провести час інакше. Я не міг не скористатися можливістю зіграти у волейбол та як виявилось зіграти навіть не тільки на суші :) Можливо все й дійшло б до колективних співів біля багаття під гітару, але пішов дощ і на VIP-місцях біля вогнища залишились лише найбільш стійкі, а соліст з гітарою співав у наметі поруч. Після великої повені кілька років тому на берегах Прута просто шалені запаси дров, тому найбільш стійкі отримали у винагороду справжнє ?піонерське? вогнище, біля якого навіть лежати було гаряче.

Річка Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. ПП власною персоною...

Рівень води на Пруті не кожного року достатній для сплаву, але цього року все було непогано і рівень води був середнім. Прут не така потужна річка як Чорний Черемош, але пороги на ньому складніші. До того ж після славнозвісної повені вимило м?яку породу з прошарків каміння і утворилась безліч гострих виступів, які розташовані під кутом до течії. Багато таких гребенів перетинають всю річку і пройти їх чисто майже не можливо. Не дивно що вже за кілька годин від початку сплаву у наших колег з великої групи з четвірками виявилось одразу декілька дрібних порізів. Тоді ми ще про це не знали, але це були лише квіточки. Вже за лічені хвилини на нас очікував ПП. Трапився він саме з моїм катом, тому розповісти все можу від першої особи. Рівень води був невисокий, ми маневрували невеличкими поріжками, намагались не сідати на мілину та не надто дряпати шкіру ката. Нічого не віщувало біди, але в одному повороті ми не встигли вигребти і сіли

Річка Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. ПП власною персоною...

на камінь. Не можу сказати, що сіли дійсно сильно, але коли почали вигрібати нас не розкрутило на камені і вже було відчутно, що щось нас тримає. Будь-які спроби вигребти або відштовхнутися не давали жодного результату, нас тримало і не відпускало. А тут ще й підплив інший наш кат, який йшов за нами. На повороті його понесло на нас, він нас підштовхнув і? балон піді мною вже точно перестав битися та почав дуже швидко спускати? ?Ви не чекали, а я прийшов. ПП? або дідусь ?йок ханди? за класифікацією Хінді. Коли ми дістали кат з води, на нього було боляче дивитись. Він виглядав так наче його порізали ножем. В цей момент я подумав, що для нас похід вже закінчено. Але

Річка Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. ПП власною персоною...

на чому ж ми так розідрали кат? Це виявилась звичайна будівельна арматура, яка завжди є в бетоні. Арматури було 2, вони повністю разом з бетоном були у воді і ніщо не видавало їх наявності. :( Якщо судити з поведінки ката, то шкіру на балоні ми розідрали ще до того як нас підштовхнув інший кат і саме за неї нас тримала арматура. За нами ще йшла наша інша велика група та могли пливти інші люди, тому ми вигнули тоншу арматуру і повісили на неї ганчірку, щоб її було видно з далеку, але товстішу арматуру вигнути було не можливо взагалі. Як би це не здавалося дивним, але як з?ясувалося сучасні технології та досвід учасників нашого походу разом з гарною підготовкою дозволяють проводити 100%-якісний ремонт навіть таких серйозних розривів у похідних умовах. Чарівне слово ?дисмакол? я тепер запам?ятаю надовго :) В результаті лише втрачених 5-6 годин світлового дню замість завершення походу. Уявіть собі, що на 50 м нижче нас

Річка Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. ПП власною персоною...

порвався ще один кат інших одеситів. 3 розриви буквально на 300-ах метрах! В цей день вже звісно ми далеко не заплили, проте заночували в надзвичайно затишному та приємному місці. Ввечері можна було лежати біля багаття, слухати як плещеться вода об каміння на повороті річки, дивитись як вогонь пожирає дрова та медитувати. Серед цього суцільного спокою лише промайнула думка про те, що дізнатися наступний рівень в ієрархії родичів ?мана-мана?, ?манди-манди? та ?йок ханди? від Хінді не було жодного бажання.

Річка Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. Цікавий початок дня

Наступного дня нам потрібно було надолужувати втрачене і відповідно прокидатися якомога раніше. Зранку на нас чекали кілька цікавих порогів, але потім пішла тупа гребля. Рівень води невисокий, майже постійно на шляху каміння, яке не можна ніяким чином обійти. Часто навіть чіпляли каміння дном. Гребеш, чіпляєш якийсь камінь, починаєш навколо нього розвертатись, щоб пливти далі, при гребках майже постійно чіпляєш каміння на дні, але крутишся, крутишся й крутишся. Було надзвичайно нудно, навіть не знаю як мене не знудило :) Але попри все намагаєшся пливти, а не постійно вилазити з ката, щоб проводити його на руках. Хоча епізодично траплялися речі, які нас забавляли та трохи розслабляли психологічно. Пливемо мілким широченним руслом, на горизонті екскаватор на КРАЗ посередині річки. Нето вивозять каміння з річки, нето навпаки будують там острівець. Дивимось кудою

Річка Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. ...та не зовсім цікаве продовження

найкраще пливти, щоб найменше штовхатися ногами та вести кат на руках. Трапляється на очі якась доріжка, начебто трохи глибша з невеличкими насипами по краях. Вирішуємо пливти нею. В певний момент починаємо розуміти, що це схоже на насипну дорогу для КРАЗА на острівець посередині річки. Аж раптом з берега заїжджає у воду КРАЗ, заскакує на цю доріжку поза нами і починає нас наздоганяти :) Ми перемикаємось на 2-гу передачу, починаємо гребти швидше, але відстань між нами тане просто на очах :) Ситуація наскільки кумедна, настільки й непередбачувана. Хіба я міг коли-небудь подумати, що буду втікати від КРАЗа на річці та ще й на катамарані? :) Тим не менш КРАЗ їде і щось потрібно робити. Бачимо збоку певні прогалинки в насипі доріжки та вирішуємо

Стою на асфальті я в лижі взутий.Чи то лижі не їдуть, чи то... я на катамарані, а на річці трахтор

екстрено туди евакуюватись. Встигаємо :) КРАЗ це видно не дуже вразило, він з?їжджає зі своєї доріжки і починає їхати на острівець більш прямим шляхом. Після нього залишається така сама доріжка як і та, по якій ми пливли :) Це доріжка не для КРАЗу, а від КРАЗу :) Коли ти їдеш на КРАЗі, то дорога це місце, по якому ти збираєшся проїхати :) Трохи нижче за течією нам трапляється трактор посеред річки, який загрібає каміння. Після КРАЗу трактор вже абсолютно не дивує, однак він постійно рухається поперек річки, а потрапити під трактор на катамарані буде ще більш екзотично ніж під КРАЗ. Якось не хочеться, щоб про тебе розповідали потім такі історії :) З?являються думки приблизно такого змісту: ?Ну що йому більше немає чого робити ніж їздити по річці на тракторі? Хоча б в сторону від?їхав.? Тракторист в цей момент думає мабуть так: ?Ну що за люди? Я тут

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. А що я? Що я? Сам не хочу пішки йти

працюю, а вони зі своїми катамаранами лише мені заважають. А якби я їх не помітив і ненароком того? Трахтором переїхав? Не можу втриматись від фото на згадку :) Тракторист таки від?їжджає і чекає доки ми прошкребемось по камінню. І знову чіпляємось, крутимось, маневруємо, відштовхуємось ногами, встаємо, проводимо кат руками? Особисто мене це сильно грузило і було таке враження, що навіть фізичні сили вичерпувались. Гребеш вже тупо на автоматі, навіть не хочеться піднімати голову, щоб побачити куди саме пливти. Періодично іде дощ, погода так і шепоче. І тут ми наздоганяємо нашу велику групу з четвірками. Вони пригощають нас гарячим какао, настрій поліпшується. До того ж попереду на нас чекають пороги. Втоми, психологічної та фізичної, як не було. Пороги виявились відмінними, до того ж наш екіпаж ніде не натупив, пройшов їх найцікавішим чином. Після цілого

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. Макс намагається стати ближче до водної стихії :)

дня крутіння навколо своєї осі та штовхання ногами просто море насолоди. Доки ми боролись зі своїми проблемами, нас наздогнали хлопці з автономної четвірки, яких залишили 2 учасника сплавів на Черемоші і яким довелось на Пруті переробляти четвірку в двійку. Сьогодні ночуємо 3-ма катамаранними групами разом, тому доводиться витратити багато часу на пошук місця для табору, адже навколо все частіше каньйони, а нас 22 людини. Тим не менш до кінця маршруту залишається буквально півгодини ходу і цілий завтрашній день, тому можна спокійно посидіти біля вогню та не прокидатися на світанку.

На кілька метрів нижче за поворотом ліворуч ми намертво засіли на камінець :(

Зранку ми стартували одразу перед цікавим порогом. До цих пір не розумію яким чином, але в його кінці ми примудрилися намертво сісти на великий камінь. В цьому могли б допомогти фото, але той у кого вони є так їх і не вислав :( Там навіть всі четвірки пропливли абсолютно чисто без жодного шансу сісти на той камінь? Злізти з каменя на каті ми так і не змогли. Кинули чалку іншому кату, самі злізли на камінь, а наш кат абсолютно невимушено кильнувся. Не найкращий початок останнього дня походу. Похід однозначно хотілося б завершити на якійсь мажорній ноті, а не так як в тому анекдоті - ?сервіз знайшли, але осад залишився?. Добре, що попереду ще був Яремчанський водоспад. Мабуть під впливом умовного кілю, 1-ий каскад водоспаду ми пройшли найкраще за всіх, найцікавішим шляхом, нічого зайвого не чіпляли та все на швидкості. Настрій трохи покращився, але на жаль це вже був кінець походу і більше не було

Річка Прут, Яремчанський водоспад. Хлопці з Одеси відриваються на 2-му каскаді.

де його покращити. В нашій групі не було жодного кату з повністю досвідченим екіпажем, щоб йти 2-ий каскад водоспаду, тому залишався лише його обніс. При нас інші хлопці з Одеси відривались там на двійці і можна було хоча б подивитись як воно виглядає зі сторони. Після обносу водоспаду пішов дощ і досить сильний. Навіть при тому, що ми були майже мокрі до цього розбирати кати під зливою було досить неприємно. Принаймні до цього ми гребли та зігрівались, а тут ледве ворушились під дощем. Тому вирішили зняти кімнату з гарячим душем до ранку та привести себе до ладу. Всі роз?їзджалися різними потягами у різний час, тому попереду на нас чекала безсонна ніч. На зворотному шляху я їхав через Коломию, тому мав можливість хоча б дуже швидко подивитись на неї. Також перед потягом прогулявся Чернівцями та згадав їх атмосферу.

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі

Потрапити на Черемош у мене бажання було вже давно, але якось постійно під час короткого сезону на Черемоші я вирушав в інші місця. Тим приємніше, що цього року мені вдалося потрапити не лише на Чорний Черемош, а ще й на Прут. Це мій перший водний похід по бурхливій воді і вражень вистачає. Тим більше, чого в ньому тільки не було. В цілому у мене виникли досить стійкі асоціації з гірськими лижами. Часто змінюється сторона вздовж якої ти рухаєшся і виходить ліворуч, праворуч, ліворуч... Потрібно маневрувати таким чином, щоб уникати перешкод, які на твоєму шляху. При цьому недоліки в техніці або виконанні призводять до того, що пригальмовуєш або просто випадаєш з оптимальної траєкторії та втрачаєш динаміку руху і певну частку кайфу від процесу. Якщо сильно затупити, то і там, і там наслідки можуть бути набагато гіршими. Рішення потрібно приймати миттєво на

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі

рівні підсвідомості, тому процес потребує постійної зосередженості. Ситуація навколо може кардинально змінюватись за долі секунди, тому певна холоднокровність також не завадить. Ну і ще один можливо досить особистий нюанс схожості. Коли я тільки починав вчитися кататися на гірських лижах і поглянув знизу на гірку, по якій збирався спускатися, наче в ній не було нічого особливого і вона мені видавалася досить пологою, але коли я піднявся наверх і подивився донизу, то вона мені вже здалася обривом і я не розумів як туди взагалі можна їхати :) Щось схоже відбувалося і в порогах, тільки навпаки. Коли я по ним плив і відчував силу течії, то вони зовсім не видавалися маленькими та простими, але коли потім я вдома почав дивитися на фото, то деякі з них взагалі ледь помічав :) Лише відео надає реальної життєвої динаміки гірським лижам та сплавам гірськими річками. Особисто я ці речі в статиці зовсім не сприйняв та навіть в динаміці збоку, доки

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі

не відчув зсередини процесу ці швидкість та потужність, не міг сприйняти наближено до реальності. Коли вже починаєш більшість речей робити на підсвідомості без жодного розмірковування, то тоді вже звичайно і зсередини процес починає здаватися простішим. Як і в будь-якій справі є у водяних походах і певні особливості. На розгортання та згортання табору часу йде більше ніж у піших походах. Зранку та ввечері перевдягаєшся з мокрого в сухе та навпаки, речі потрібно пакувати в гермомішки, прив?язувати до катів, кати підкачувати... Мабуть частково через це дуже часто ми прокидалися ледь не на світанку. Справа тут не в тому, що в мирному житті я лягаю спати лише на кілька годин раніше і мені простіше не лягати до світанку, ніж прокинутись. На природі організм дійсно хоче прокидатися зранку і досить швидко перебудовуєшся. Проте я не уявляю похід без того, щоб ввечері посидіти біля багаття, поспілкуватись

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі

або навіть мовчки повтикати у вогонь. Для мене це одна з найбільш приємних та невід?ємних частин походу, але прокидатися після цього о 6-ій ранку більше ніж один день поспіль майже неможливо. При цьому не можу сказати, що ми збирались швидко та ставали на воду рано. Принаймні ніяких подвигів у вигляді якихось шалених переходів ми абсолютно точно не здійснювали. Хоча в цьому плані я відчув як сильно швидкість руху групи на воді залежить від кількості плавзасобів. На кожному порозі перший кат чекає доки не пройде останній, а все це ще й знімається. На Пруті майже паралельно з нами пливла група з двома катами. Вони рвалися ледь не кожен день, але при цьому нас постійно обганяли. Розкладка по їжі у водників така, що навіть при тому, що я багато чого не їв, я постійно переїдав так, що навіть ходити було важко. :) З одного боку всю цю їжу начебто не потрібно на собі нести, але чим

Прут, сплав на катамаранах від Ворохти до Яремчі. 1-ий каскад Яремчанського водоспаду

більше їжі, тим більше часу витрачається на її приготування та поїдання. Наступного разу мабуть потрібно відмовлятись від сніданку та міняти його на сон. Тим більше що зранку окрім чаю я в себе можу запхнути лише щось не суттєвіше за печиво. Також можу виділити й певний негативний момент. Після сплаву у мене була крепатура на? попі. Не жартую :) Недаремно ті металеві труби, на яких сидиш, називаються велосипедами. Після велів у мене був абсолютно аналогічний ефект :) Навіть не можу сказати, що підпопник суттєво допомагає. Це звичайно не може зіпсувати позитив від керування плавзасобом на воді та кайф, який отримуєш від проходження порогів, але наступного разу треба буде подбати про мінімізацію небажаного впливу від велів заздалегідь.

Всі фото з Чорного Черемоша та Прута http://nicks.io.ua/album372092
Підбірка відеороликів з Чорного Черемоша та Прута http://nicks.io.ua/video18632

P.S. Хочу подякувати всім учасникам сплаву за чудову компанію та окремо Володі Кулагіну за те, що взяв мене до цього походу. Також окрема подяка Юлі Буй за те, що забезпечила мене водним спорядженням. Далі шрифт стає мілкий та нерозбірливо :)