"Ми були-були на фестивалі!"
С. Усольцев
Хто сказав, що з приходом осені все навколо впадає в сплячку? Що можна розслабитися, запастись зігріваючим прошарком жирку на животику й тихенько перечекати в теплому куточку холоднечу, і лише з приходом тепла разом зі струмочками відродитися на всіх вулицях, горах та долинах?
Тільки не учасники команди "Юннати" та активісти турклубу КПІ "Глобус", для яких життя не зупиняється ні на хвильку!
Щоб довести, що осінь - це не лише пора підведення підсумків, але й час відкриття нових граней у кожному з нас, організували вони фестиваль для новачків у сфері туризму "Драйвова осінь". Метою фестивалю була жага привернути до активного у будь-яку пору року способу відпочинку якомога більше сміливих та оптимістично настроєних людей, заразити їх хворобою набагато серйознішою за будь-який грип - впевненістю у своїх силах подолати усі можливі перешкоди на своєму шляху!
Відбувалося все дійство погожої осінньої днини 8 листопада 2009р. біля вже давно облюбованої усіма туристами опорної стіни "Зеленого Театру", чи Зеленки (як її ніжно називають досвідчені скелелази).
І хоча офіційне відкриття фестивалю було назначене на 10 годину, почалося все набагато раніше...
Ще о 7 ранку з'явилися перші "жайворонки", на плечі яких була покладена відповідальна місія: облаштувати мальовничі Дніпровські схили до майбутніх змагань. Мов велетенські павуки, тільки їм відомим шляхом видиралися вони на височезні дерева та дбайливо обплутували їх мотузками, що в майбутньому мали слугувати опорою для новоспечених туристів.
Останні теж не змусили на себе чекати, потихеньку сходились до місця призначення й реєструвалися для участі в змаганнях. Кожному з учасників дісталось спеціально принесене організаторами спорядження, а також невелика "настанова" щодо його використання та техніки безпеки на етапах.
 Фото 3. Реєстрація учасників |  Фото 4. Спорядження |
З приходом 10 години розпочалася перша ознайомчо-тренувальна частина фестивалю, коли усі бажаючі після інструктажу з методики проходження етапу могли у довільному порядку вибрати для себе найбільш привабливі ділянки дистанції та потренуватися у їх подоланні.
Тут кожному було з чим поборотися: з тремтінням колін; з гілками, в яких заплутувалася страхуюча мотузка; зі стінами, які невблаганно скидали з себе небажаних гостей... Та вже після кількох спроб на старті майже кожного з етапів почали чітко вимальовуватися черги з бажаючих повторити свій подвиг ще й ще!
 Фото 5. Черга до дюльферу |  Фото 6. Бажаючі спробувати себе в скелелазінні |
По мірі появи впевненості учасників у своїх силах вони поступово переходили власне до самих змагань, тобто до подолання швидкісної дистанції. Кожному надавався певний проміжок часу для проходження обраних ним етапів, успішне подолання яких приносило заздалегідь визначену кількість балів. І хоча кількість проходжень технічних етапів була необмеженою, усі намагалися виконати вправу з першого разу, адже повторення зменшувало бали, а отже й шанси на перемогу.
Тож з азартом вже не ходили, а бігали новоспечені туристи по дюльферу (паралельним мотузкам); самостійно вже не спускались, а поринали в безодню по круто похилій переправі; з розгону вже не підіймались, а злітали вгору по стінам Зеленого театру...
 Фото 7. Подолання дюльферу |  Фото 8. Спуск по переправі |  Фото 9. Скелелазіння |
А в проміжках між змаганнями можна було трошки перепочити на завбачливо розстеленому самою природою килимові з листя, підкріпитися за символічну плату гарячими напоями з бутербродами чи печивом у спеціально облаштованому туристичному кафе. Крім цього протягом усього дня підтримувалось вогнище та грала приємна енергійна музика - такий собі бонус для додаткового зігріву гостей фестивалю.
 Фото 10. Відпочинок на природі |  Фото 11. Туристичне кафе |
Так весело й непомітно добігав до кінця день, а з ним змагання та й сам фестиваль...
За кількістю набраних балів було визначено переможців, які за свої досягнення отримали цінні тематичні призи: за перше місце вручали систему для скельних та гірських підйомів, за друге - спальник для комфортного сну за умов відсутності теплої хатки, за третє - кишенькову пилу для порізки сухих дерев на сировину для вогнища.
Задоволеними лишились усі: і учасники фестивалю, що відкрили в собі нові здібності, побороли страхи, весело, а головне - з толком провели погожий осінній вихідний; і організатори, які досягли таки поставленої мети, привернули до активного відпочинку додаткову когорту молодих і обдарованих людей, знайшли нових друзів та однодумців; та й сам Зелений театр, адже поки існує в Києві така молодь - не доведеться й йому сумувати та старіти на одинці зі своїми спогадами.
Отака вона, драйвова туристична осінь!
Автор статті: Марина Кондратенко
Фото: Сергій Деркач, Марина Кондратенко
