Опубліковано І.Ш.
Хочу подякувати за запропоновану дискусію на форумі т/к КПІ. Як по мені, обговорення корисне. Дасть бог, будуть позитивні результати, які вже окреслюються. Хочу виказати і своє суб'єктивне ставлення до висунутих та інших питань без претензій на незаперечність.
Для чого ми об'єднуємось у туризмі?
Ми маємо конституційне право мандрувати, ходити у походи як на теренах України, так і за її межами. Де-завгодно, коли-завгодно, з ким-завгодно чи самому. Об'єднавшись у Федерацію, ми прагнемо отримати якісь вигоди для своїх мандрів, в обмін, дещо обмежуємо
себе, добровільно погоджуючись виконувати ?Правила...? та Статут. Від того, наскільки цей баланс на нашу користь, залежить життєздатність Об'єднання та його структур. Але Статут та ?Правила? - це не догми, і з зміною навколишньої ситуації ці документи також змінюються і ми маємо право впливати на ці зміни. Впливати, відстоюючи свої інтереси та прагненні, але
не утискаючи інтересів інших.
В чому розбіжності між видами туризму?
На мій погляд, в походах у горах принципових розбіжностей між експедиційним альпінізмом, гірським, пішохідним та лижним туризмом нема. Є різна розстановка акцентів,
різний ступінь розвитку виду, трохи різні підходи. А техніка подолання перешкод, спорядження, принципи безпеки, - однакові чи дуже схожі. Просто взимку чи навесні, коли сніг рихлий та глибокий раціонально використати лижі, скітуровське спорядження чи снігоступи, як на льодових схилах - кішки. Тому, по мені, нема нічого страшного у об'єднанні гірських видів туризму. Походи у горах - це гірський туризм.
Про гірські походи на теренах України.
а) Чи потрібні нам гірські походи у себе вдома, на Україні? З усіх боків потрібні.
б) Чи можливо проводити гірські походи у наших горах? Можливо. Влітку - не категорійні. Взимку та навесні - першої і другої к.с. І це перевірено практикою. Пройдено десятки категорійних маршрутів по Криму та в Карпатах, в тому числі і мною. Накопичено позитивний досвід проведення таких походів, що відображено у письмових звітах та у електронному вигляді.
в) Чи будуть ходити у ці райони туристи? Ходили, ходять і будуть ходити у всі пори
року. І це не залежить від того, як ці походи будуть називатися. Заяви, що дозволяючи гірські походи, ми штовхаємо молодь на небезпеку, безпідставні. Ми не штовхаємо, а навпаки ставимо цей рух у контрольовані рамки і цим допомагаємо безпечно проводити такі походи.
Супротивниками виступають ті, хто не має досвіду таких походів. Чи то з висоти своїх досягнень, чи то у зв'язку з віддаленістю проживання, вони починають теоретизувати про неможливість гірських походів на Україні, відсутність ?его величества перевала? і т.і. Друзі,
спробуйте і пройдіть якійсь маршрут! Воно того варто!
В мене позитивний досвід таких походів ще з 70-х. Своє перше керівництво я здійснив у травні 75 у Горганах. (1к.с. П). Маючи вже досвід участі 1+2+3 к.с. Г, спробував випуститись у 2Г у Архиз (Західний Кавказ). І мене випустили, можливо зробивши певний аванс. Але МКК як тоді, так і зараз має право індивідуально підходити до випуску груп, приймаючи до уваги реально пройдені походи, підготовку групи та керівника до конкретного маршруту.
Останні 15-ть років я буваю у Чорногорі та на суміжних хребтах практично кожного року у різні сезони. Найкращим часом проведення гірських походів у цьому районі вважаю
середину квітня по середину травня.
Географія наших походів розширюється. Поруч з Україною цікаві гірські райони -
Високі Татри та Румунські Карпати з висотами хребтів, вершин та перевалів до 2600 м. Там
також можливо прокласти цікаві категорійні гірські маршрути. Причому сніговий покров
лежить там до кінця червня. Ми пройшли у Татрах з польської сторони пер. Заврат (1Б к.с.),
траверс г. Свінниця (1Б к.с.), в Словаині траверс Герлаховського Штіту (2Б к.с.тур,3А UIAA) по польському гребню.
Про перевали, сходження, траверси у спортивному туризмі.
Підтримую термін ?Локальні перешкоди - Л.П.?, в нього вкладено більш широкий зміст, який відображає набір технічних елементів певної складності. Радянські часи умовностей та заборон минули, хоч і в ти часи деякі групи не відмовляли собі у задоволенні підійматися на значимі вершини та траверсувати гребні. Категорія складності походу складається з набору Л.П. певних категорій, куди можуть входити перевали, сходження, траверси гребенів, вершин, проходження гірських каньйонів чи замерзлих водоспадів. Всі ці перешкоди повинні оцінюватися за єдиною методикою і мати певну категорію складності. Необхідно створювати та розширювати перелік таких Л.П., особливо для нових та нетрадиційних районів для нашого гірського туризму.
Про змагання з техніки...
Змагання декларуються як елемент підготовки до походів, засіб перевірки груп перед випуском на маршрут. На мій погляд, застосування суддівської страховки на змаганнях та тренуваннях шкодить засвоєнню навиків організації безпеки у реальних умовах.
Присвоєння розрядів та звань зі спортивного туризму без похідного та інструкторського досвіду не відповідають цілям та задачам нашого виду спорту.
І. Ш. 19.02.08р.
