Тест ЇDLA під час зборів на Мармаросах 2016

Що? Де? Коли?

Що може бути більш показовим, ніж тест у реальних умовах командою, яка мотивована на результат!? Щорічно ми, турклуб Глобус, проводимо тренувальні збори для груп, які планують складні гірські походи. В цьому році збори проходили на довгі вихідні 8го березня в районі Попа Івана Мармароського http://www.tkg.org.ua/node/33406 . В мене молода, але амбітна група, яка збирається у похід високої категорії в Сванетії. А взимку поступила пропозиція від давніх знайомих протестувати їх новий продукт — їжа швидкого приготування для мандрівок ЇDLO https://www.facebook.com/idloua/ . Саме такий продукт нам потрібен для технічної частини маршруту. А кращої нагоди, ніж чотири дні концентрованої технічної роботи в снігу не знайдеш більше. Тим більше нас семеро, що зробить великий зріз почуттів.

Тому ми взяли майже весь їх асортимент на пробу.

Чому?

Поясню чому саме нам цікаво протестувати сушені продукти ЇDLO:

1. В нас вже є величезний досвід у підготовці їжі для довгих автономних мандрівок. Ще у 2008 році, чемпіонським походом по Паміру http://www.tkg.org.ua/node/12222 , ми створили нову концепцію підготовки розкладки продуктів. Ми повністю спирались на сушений продукт. Й відійшли від стандартного квадрату вермішель-гречка-рис-пюре й прийшли до поняття “Блюдо” й відносилися до нього як до кінцевого продукту, який мав би свій смак, поживність та додавав різноманіття. Цей підхід прогресував у наших Глобусних численних групах. Й в поході 2015 року http://www.tkg.org.ua/node/33326 за траверсом сьомитисячної вершини ми дійшли до того, що за 38 днів експедиції блюдо повторювалось лише не більше 3х разів. Тому виробник ЇDLA влучив у саму точку — як робити їжу ми знаємо.

2. Ми мали досвід не тільки з нашою сушеною розкладкою. Випробовували й польські, й американські. й російські сублімати. Та різну їжу швидкого приготування ми використовували за найрізноманітнішими умовами. Як у повній автономці, так й на висотах до 7,5тіс. м. Ми навіть під час перемовин з ЇDLOм, дуже недовірливо поставилися й пішли, купили та спробували на тренуванні каші швидкого приготування з супермаркету, що б мати базу порівняння з тим що є у доступі прямо зараз.

3. Ще восени 2015 році, я побачив величезний успіх нашого підходу до приготування їжі в експедиції. Та чітко усвідомлював, що в мене особисто просто нема шансу самому сушити овочі. Вже нема ані часу, ані натхнення, ані можливостей. Але найгірше те, що усі інші члени нашої команди з дорослішанням стають такими ж. Так просто сушені овочі вже можна купити. Але сама сортування та упаковка під серйозний похід також забирають час. Тому серйозно розглядався запуск комерційного продукту. Ринок в Україні для того вже дозрів. Але цілковита зайнятість Фрамом http://fram-equip.com/ відклала це до літа 2016 року. Тому з полегшенням зітхнув, коли дізнався, що задачу виробництва готової сушеної їжі для мандрівок вже вирішили без мене. Мені ж було цікаво як вийшло.

4. В майбутньому поході нам стане у нагоді рішення, яке дозволить пройти 5-7 днів технічної частини не тільки без скороварки, а й без мисок. Так би мовити повний fast-n-light. Але при цьому нас буде дев'ятеро. Й ще парочка вегетаріанців. Тому нам конче необхідно комплексне рішення. Й можливо ЇDLO – це саме те що треба. А ще група дуже різнорідна, хтось любить сам все зробити й дуже прискіпливий, комусь все одно, аби менше мороки, хтось хоче дешевше, комусь цікаво спробувати нове.

Ось така мотивація тесту.

Як?

На виїзді було заплановано сім гарячих прийомів їжі. З них три, які повинні були бути в цейтноті часу. Саме на них нам й було потрібно ЇDLO. М'ясоїдів було шестеро, й один вегетаріанець.

Сніданко-обід в перший день мав пройти швидко по приїзду в верх струмка Квасний. Та дати сил забігти до темряви у котел ПІМу. На нього ми використали картопляне пюре з м'ясом та ... Пюре вийшло гарним. Його реально багато, м'ясо розійшлося. Можна їсти без “проталківатєлєй” на кшталт кетчупу. Упаковка дійсно тримає окріп. Охолоджується повільно. Упаковка не перевертається.

З мінусів — трохи замала упаковка. Залити кип'яток й приготувати, помішуючи ложкою, достатньо. Їсти не розкидавши теж достатньо. Але закрити на зіп та потрусити й пом'яти недостатньо міста. Наскільки це важливо? Мабуть не дуже. У тих же російських субліматів Гала-Гала навіть такої функції нема. А за розміром порції, зручності упаковки ЇDLO набагато краще.

Сніданок другого дня ми робили в сніговій печері. День мав бути технічно насиченим — треба було забігти по гребню на ПІМ з технічною роботою, здюльферяти з нього, ще раз залізти по перилах на північну передвершину, збігти на Лисичу. Тому виходити потрібно було рано, зі світанком. Їли на сніданок Різотто від ЇDLO. Додавали до нього м'ясо в салі, бо Різотто було трохи вегетаріанським. Але не “пішло”. Не те що воно погане, але овочі трохи дивні й додавали трохи кислуватий смак. Мабуть варто було б їх обробити, або брати мариновані як робили ми у своєї розкладці. Але на висоту те блюдо не піде. Хоча глобально ідея Різотто правильна. Та бажано щоб воно було все ж м'ясною, щоб не так швидко виходило.

До вегетаріанської бананової каші претензій не було. Може варто трохи збільшити порцію, але я думаю, що це вада не порції а відсутності м'яса. Саме тому мі майже відмовилися у своїх мандрівках від молочних каш.

Третій прийом мав бути ранком останнього дня. Але зранку нас підганяла необхідність бігти в Ділове, щоб встигнути на потяг, який відходив о 12 з Рахова. Тому ідея була вийти о 5тій, й внизу поснідати ЇDLOм, але вщухаюча злива нас мотивувала бігти до упору. Тому ЇDLOм ми вже вечеряли в потязі. Рисові хлоп'я з м'ясом зайшли, але були змазані перебуванням у цивілізації. Та розбавлені пивом. Але вегетаріанцю там Різотто зайшло на ура, на відміну від нас днем раніше.

Ще в мене залишилося три пакети різного, які чекають випробування в Татрах. Гречану кашу з м'сом ми не брали, бо вважаємо, що там важко зробити погано, й майже сто відсотків вона буде не гірше пюре.

Висновки.

ЇDLO – продукт, який заточений чисто під outdoor. Аналогу на українському ринку немає. Для рішення хочу в гори, купив, взяв, сходив, з'їв — саме те що треба.

Упаковка дуже добра. Як я не хвилювався, ніде не прорвалося, не розсипалося, не перекинулося. Можна зробити більшою, а можна не робити, бо тих кому воно потрібно одиниці.

Рішення ставити на сушене дозволяє використовувати за нормальні гроші величезний асортимент блюд. Але треба ретельно віднестися до термообробки й підбору та нарізці продуктів. Крім того воно й ще виглядати буде не як тирса від російського Гала-Гала.

Та й головне — треба суттєво збільшити асортимент блюд. Але ж то тільки початок у ЇDLO.

Наостанок потрібно поговорити про ціну.

Для тих, хто давно в темі, звісно простіше самому купити на базарі продукти, насушити, розфасувати за власним уподобанням. Все дешево та якісно. Але давайте не обманювати себе ви витратили час знайти рецепт, сходили купили, привезли, нарізали (що саме нудне), насушили, спалили електрику, витратили час на фасування. Ви певні що то економія? А якщо певні, то чи готові ви економити, коли в вас багато роботи, сім'я й ще багато чого треба зробити?

А які є аналоги? Всі західні аналогічні продукти коштують разів 4-10 дорожче. Заміна на покупне по інгредієнтам потребує роботи.

Єдине чого ви можете зробити краще — приготувати краще. Тут є куди прагнути кожному, в тому числі й виробникам ЇDLO. Але продукт вже зараз вартий своїх грошей.