МАРШРУТ
пер. Ангарський - ст. Джурла - м. Алушта - м. Ялта - ст. Ай-Петрі - Великий Каньйон Криму - Чорноріченський каньйон - м.Севастополь.
Протяжність 136 км
Днів: 10 дней
Керівник: Савчинский Богдан
Маршрутна книжка - 4/6 - 2000 видана МКК ПРМ СТК "АРСЕНАЛ"
ОПИС МАРШРУТУ
29 квітня
Поїзд Севастополь-Київ - м.Симферополь - пер.Ангарський - ст. Букова поляна.
Поїзд Севастополь-Київ прибуває в Симферополь між 13-ою та 14-ою годинами. Оскільки на ньому добирається багато туристів, то, щоб доїхати до пер.Ангарського ще засвітло, ми здіснили швидкий марш-кидок трива-лістю 5хв. в напрямку тролейбусних кас. Білети вдалося взяти лише на 16.30. Треба заазначити, що тролейбус Симферополь-Алушта до пер. Ан-гарський нас довіз за 2год.20хв., отож уже о 6-ій вечора ми були на перевалі. Піднявшись кількасот метрів (перехід бл.10хв.) вправо (по ходу тролейбуса) від дороги, спинились на ночівлю. Непогана поляна в лісі - є дрова і багато місць, щоб поставити намети (при підйомі на табличках напис-Букова поляна). Вода - бл.200м (5хв.) спуститись в напрямку тролейбусної зупинки.
30 квітня
Пер.Ангарський - ст.МАН - перевал між Півн. та Півд. Демерджи - ст.Джурла.
Від стоянки спускаємось до тролейбусної зупинки. На іншому боці дороги від туалету підіймається стежка вгору по схилу. Нею рухаємось бл.15хв. до пам'ятника будівельникам дороги. Від пам'ятника ведуть 2 дороги: стара дорога вправо-вниз і стежка лівіше по відрогу вгору. Рухаємось по стежці вгору. Стежка виходить на дорогу, яка через деякий час знову плавно пере-творюється на стежку, що виводить на схили г.Ельх-Кая. Справа по ходу руху відкривається вид на долину і на Півн. та Півд. Демерджи . Продовжу-ючи рух по стежці, яка петляє між деревами і то піднімається вгору, то дещо знижується, ми виходимо на відкриті схили між г.Ельх-Кая та г.Пах-кал-Кая (Лисий Іван) Згодом, рухаючись по стежці в напрямку г.Пахкал-Кая, а далі і повз неї, виходимо на перемичку між г.Пахкал-Кая та Демерджинсь-кою яйлою. Це і є ст.Поляна МАН. Якщо стати лицем в сторону Демерд-жинської яйли , то зліва на схилі (50м ходу) є джерело. Вправо ж з пере-мички веде вниз ледь-помітна стежка , яка через 100-200м перетворюється на добротну лісову стежку (можна навіть сказати дорогу). Година руху по ній - і ми виходимо на дорогу, яка веде на перевал між Півн. та Півд. Демерджи. (На цю ж дорогу ми б попали, якби ще біля пам'ятника будівель-никам пішли не вгору-вліво, а вправо-вниз.)
Справа від дороги - озерце, але ризикувати пити воду з нього не варто. Підйом на перевал не довгий, але досить крутий, і може зайнятти від 1год. до 2год.(Ми впоралися за 1год. 20хв.)
На підйомі, зліва від дороги, за 20хв. ходу від перевалу - джерело .
З перевалу видно ст.Джурла. До вдсп.Джурла від перевалу бл.20хв. ходу. Ми стояли до водоспаду, біля струмка. Тут з дровами проблем немає також.
1 травня
Ст.Джурла - г.Півд.Демерджи - Долина Привидів - с.Лучисте - тур.табір Еврика
Від місця стоянки 15хв. підйом на перемичку між Півд. Та Півн. Демер-джи. Від перемички зліва по ходу руху - стежка на в.Півд.Демерджи. Підйом короткий (бл. 20хв.) і пологий (нажаль, фото не вийшло). З вершини в сторону моря видно ск. Катерина II. , а з неї - практично весь подальший шлях до моря. Стежка справа від скелі проходить декілька десятків метрів і повертає вліво, де круто спускається вниз, обходячи скелясті виступи вже зліва. 5-10 хв. - і ми вже "на грудях" у Катерини II. Звідси добре видно її обличчя. Далі стежка повертає вправо і, плавно спускаючись вздовж південно-західного схилу Півд.Демерджи, (через 20- 30 хв. ?) виводить в Долину Привидів. Це невеличка висяча долинка, з якої також відкривається чудовий вид на Бабуган-Яйлу, Чатирдаг, с.Лучисте, с.Ізобільне?
З Долини Привидів продовжуємо рух у попередньому напрямі. Стежка спускається вже більш круто, часто роздвоюється, потім сходиться в одну. Тут основне - не пропустити поворот вліво, в сторону Лучистого. З Долини Привидів стежка постійно повертає вправо, рухаючись вздовж схилу. Але за ~20хв. ходу від Долини вона роздвоюється: права стежка проходить кілька десятків метрів, обходячи невеликий кулуар між двома відрогами, і робить різкий поворот вліво, огинаючи другий (з двох) відрог, рухаючись справа від кулуара ; а ліва стежка спускається по лівому борту кулуара в с. Лучисте. Зразу ж при вході в село є джерельце з написом "Технічна вода" (скоріше не джерельце, а струмочок). Але вода з нього (у всякому разі в травні) криштально чиста, і не викликає ніяких підозр (місцеві жителі сміливо її п'ють).
Це - остання питна вода по дорозі до моря.
Звідси рухаємось по асфальтовій дорозі що проходить через автобусну зупинку в с.Лучистому і через 4 км зліва від озера виходить на трасу Судак-Алушта. По трасі рухаємось вправо, в сторону Алушти (бл.1.2 год.). Через 30хв. зліва від дороги розташований цвинтар. Через 25-45хв руху від нього біля бетонної споруди незрозумілого призначення (Автобусна зупинка ?) поворот вліво, до моря. І через 10-15хв. - ви на морі. Щоправда, берег, скільки сягає око - в бетоні. Тут є питна вода, можна знайти дрова (щоправда, це не тривіально).
2 травня
Тур.табір Еврика - м.Алушта - переїзд в м.Ялту - г.Ай-Петрі - ст.Ай-Петрі.
Піднімаємось назад на трасу Судак-Алушта і рухаємось в сторону Алушти бл.5 км.
Від тролейбусного вокзалу (вокзалу?) за 1год.40хв. добираємось до Ялти, звідти автобусом - до Поляни Казок. Від Поляни спочатку по дорозі, потім по стежці - через 30хв. виходимо до вдсп. Учан-Су. Зліва по ходу від нього (справа в орографічному сенсі) - стежка на Ай-Петринську яйлу. Підйом крутий і досить довгий (4-6 год.), але дуже красивий. На яйлі під в.Ай-Петрі - ночівля . Вода є в Холодній Балці - бл.5км звідси, тому навесні краще топити сніг, якого в цей час тут вдосталь. Дрова є в ліску біля Ай-Петрі.
3 травня
Ст.Ай-Петрі - ст.Бойко
Зранку - підйом на Ай-Петрі (15-20хв.) потім - рухаємось назад до т.п.Ай-Петрі, від нього по трасі Бахчисарай-Ялта - на північ. Зліва від дороги видні куполи Ялтинської обсерваторії ("космічні яйця") на горі Бедене-Кир. Від траси до неї веде дорога. Але нам потрібен поворот направо, на дорогу, яка виведе нас до Великого Каньйону Криму. За поворотом на обсерваторію до траси справа примикає грунтова дорога. Біля дороги табличка : щось в дусі "Яйлтинський заповідник? Ай-Петриська яйла?". НЕ ЗВЕРТАЙТЕ НА ЦЮ ДОРОГУ!!! (ми звернули ) Зайві 3 години потратили на подорож вздовж яйли.). Поворот на дорогу, що веде до Великого Каньйону Криму далі (можливо, наступний) на цьому участку бажано користуватися картами збірки "По пещерным городам Крыма") . На досить довгому (бл. 1 години) спуску з яйли бажано не пропустити поворот вправо на стежку (голубий і зелений маркери).
Стежка виводить до витоків р.Куру-Узень , і через кілька десятків метрів переходить на лівий її берег. Через 10 хв. знову переходить на правий берег.( Починаючи від витоків річки і аж до переходу стежки на правий її берег є багато стоянок з водою (річка поряд) і дровами.)
З цього місця починається підйом - досить пологий і не довгий - бл.50хв., потім - 15-20хв. спуск - і ми на стоянці Бойко, на правому березі Великого Кань-йону Криму.
4 травня
Ст.Бойко - Великий Каньйон Криму (Голубе озеро - дж.Панія - Ванна Молодості ) - вдсп.Срібний
Сьогодні день відпочинку. Бл. 40 хв. ходу по правому борту Великого Каньйону Криму (ВКК), спуск по стежці до Голубого Озера (є табличка з таким написом). Тут - повний релакс, екскурсія по ВКК до дж.Панія, Ванни Молодості (з обов'язковим купанням), огляд інших цікавинок ВКК, обід, і , по стежці повз Поштовий Дуб на дорогу, що веде від с.Соколиного. По дорозі кількасот метрів вліво, до будинку лісника. За будинком вправо починається дорога з червоною маркою, яка веде майже до вдсп.Срібний (30-40хв.). Дорога переходить струмок (в місці переходу бетон, якісь труби ??) а вправо по лівому (орографічно) берегу струмка відходить стежка, що через 5хв. виводить до вдсп.Срібний , з якого, власне, даний струмок і витікає. Тут - стоянка в лісі. Є вода і дрова. Зранку можна вибігти (20хв.) на ск.Сююрю-Кая (815м) зустріти світанок. (Щоправда, є небезпека промахнутись і вилізти на в.Орлиний Заліт - а туди підйом "дещо" довший, і, до того ж та ж таки ск.Сююрю-Кая буде заслоняти прекрасний вид на ВКК.)
5 травня
Вдсп.Срібний - ур.Чайний Будиночок - пер.Ай-Димитрій - с.Колгоспне
Зліва від водоспаду Срібний починається стежка, що веде вгору вздовж струмка. Через 15-20хв. підйому - симпатичне озерце (Юсупівське озеро) (див. ?) і дорога. Є два варіанти підйому до Чайного будиночка. Перший - довший, - по дорозі - бл. 1год. 30хв. Другий - коротший, але крутіший,- по стежці, що переходить дорогу і піднімається круто вгору по схилу. Ми вибрали довший шлях. Дорога, огинаючи відрог, повертає вліво, через кількасот метрів розвилка, обираємо ліву дорогу. Вона піднімається вгору серпантином, тому підйом можна скоротити, піднімаючись перпендикулярно до дороги.
Отже, через півтори години перед нами ур. Чайний будиночок: кури, гуси, корови, коні, кілька будинків, вода привізна, є люди. Розвилка. Одна дорога вліво на південь - на яйлу, друга (прямо-вправо) - на півн.захід. Рухаємось по другій. Через 10-15хв. ходу зліва від дороги знаходиться годівниця для тварин, за нею - розвилка. Права дорога веде на в.Орлиний Заліт, ліва- на пер.Ай-Димитрій. Отже, поворот наліво. Місцями зустрічаєть-ся синя марка. Від повороту бл. 5км до пер. Ай-Димитрій . Тут є вода, дрова, місце для стоянки, люди.
Від перевалу дорога вправо - на ущ. Багате, вліво - на с.Колгоспне, до якого бл.6 км. Отже, знову наліво. Йдемо серед такої краси? широченна поляна, квіти,сад?дорога непомітно відходить вправо, а ми опиняємось на стежці (синя марка), яка починає досить круто спускатися донизу кам'янистим кулуарчиком. Переходимо через р.Узунгжа (цього року вона мілководна і спокійна, а якось нам довелось влаштовувати справжню переправу через неї). На березі річки є стоянки (непогані стоянки є також дещо вище за течією), але ми проходимо далі, проходимо повз оздоровчий табір "Гірський", через с.Колгоспне (це скоріше дачі, бо в цей період вулиці абсолютно безлюдні) і справа від дороги, на березі р.Узунгжа зупиняємось на ночівлю. Дров тут небагато, але цілком достатньо для того, щоб повечеряти сьогодні і поснідати завтра.
6 травня
С.Колгоспне - с.Родніковоє - Чорноріченський каньйон
Піднявшись назад на дорогу від с.Колгоспне, повертаємо вправо в сторону с.Роднікового. Дорога, усипана мілким гравієм, проходить по схилу пагорба над річкою . В Родніковому повертаємо вправо, проходимо через міст (точніше, греблю) і рухаємось в напрямку Россошанки.
Ані в Родніковому, ані в Россошанці знайти дорогу, яка б скоротила нам шлях в обхід водосхо-вища не вдалося. Водосховище в районі цих сіл огороджене сіткою, колю-чим дротом, на сітці - таблички з грізними написами "Прохід заборонено штраф 150грв. ?". За Россошанкою нам надоїло плестися по асфальтовій дорозі і ми майже наобум звернули в сторону водосховища з надією дещо скоротити шлях. І, можна сказати, нам це вдалося. Та й психологічно набагато легше рухатись по лугу і грунтовій дорозі, аніж по асфальту.
На асфальт ми вийшли аж за с.Передовим. Звідти по дорозі вниз до греблі, переходимо р.Чорну і по лівому її борту (звичайно ж, не по борту, а по дорозі) входимо в Чорноріченський каньойон. (Щоправда, при вході в каньйон також табличка "?Прохід заборонено?Штраф 150грв.", але загорожі немає.)
За півкілометра від входу в каньйон зупиняємося на ночівлю. Дров тут достатньо і з водою проблем немає.
7 травня
Чорноріченський каньйон - с.Чорноріччя
По лівому борту Чорноріченського каньйону йде стежка. Спочатку по лісу, іноді виходячи на кам'яні завали, іноді гублячись . Загалом в першій третині каньйону стежка як губиться, так і знаходиться - без жодних проблем. Ближче до середини каньйону стежка піднімається вгору і йде вздовж стіни на висоті ~50м над водою. Перідично вона роздвоюється: одна стежка іде вниз, інша - вгору. Якщо ви можете собі дозволити потратити на проходжен-ня каньйону 2 дні - завжди рухайтесь по нижній (траверс не дуже крутих 30-40 ° кам'яних і трав'яних схилів, іноді - лазання по скелям?загалом за годину - 600м - 1км?в кращому випадку). Якщо ж ні - то починаючи з другої третини каньйону притримуйтесь верхньої. Стежка піднімається вгору на стіни каньйону і проходить по лісу - каньйону з неї не видно. Через годину руху після зникнення каньйону з поля зору стежка виходить на перпендику-лярну до неї грунтову дорогу і тут обривається. Вправо грунтова дорога виводить на футбольне поле , з якого стежка приводить знову до спуску в каньйон. Вліво - дорога виводить на дорогу до піонер.табору (до нього на схід кілька кілометрів). Ми повертаємо вправо, перетинаємо футбольне поле, спускаємось в каньйон, переходимо на його правий берег і по стежці рухаємось аж до с.Чорноріччя.
Від с.Чорноріччя в Севастополь ходить рейсовий автобус, яким ми і добираємось до Севастополя.
Прим. ред.
В третий каньон (один из малых каньонов Крыма, находится между ст. Ай-Димитрий и ур. Узунжа) решили не заходить и прошли мимо.
