Перевал Ребра (1Б)

1. Загальний час проходження: 4:10, (від хребта до сусідньої долини)
2. Затрачено часу на підйом: 0:15, перепад висот +35 м .
3. Затрачено часу на спуск: 3:00, перепад висот -260 м .
4. Рухались з самостраховкою: 1:10, з одночасною страховкою: 0:00.
5. Рухались з поперемінною страховкою: 0:00, з перильною страховкою: 3:00.
6. Організовано пунктів страховки: 3 .

7. Характеристика ключової ділянки підйому:

8. При проходженні перевалу необхідно наступне спеціальне спорядження:
- групове: кішки - 1-2 пари, мотузки 50 м - 2 шт, сніжні якоря або пікети - 4 шт..
- індивідуальне: каска - 1 шт., льодоруб - 1 шт., страх. система в комплекті - 1 шт.
9. Рекомендовані місця для ночівлі: оз. Бребенескул, пол. Гаджина.
10. Перевал пройдено: 7.05.2013 р. у поході 2 к.с.
11. Метеорологічні умови при проходженні перевалу: ясно, вітер 5-7 м/с, темп. +20оС
12. Необхідні додаткові умови до організації руху і страховки.
При спуску - рух поодинці з перильною страховкою, в стороні від основного русла перевального злету.
13. Потенційна небезпека та засоби безпеки.
Потенційною небезпекою є падіння на незначну глибину по сніжнику, потрапляння в лавину. Рух поодинці, перильна страховка. Рух в стороні від основного кулуару, по можливості станції під скельними виступами.
14. Керівник походу Грабець Богдан Богданович.
15. Маршрутна книжка - 14-ГЕ/13 ЦМКК, ЦМКК ФСТУ, 100-00-66666555.

18. Опис проходження траверсу та картографічний матеріал:
Підхід до перевалу здійснено по стежці на гребені Чорногірського хребта з півдня, що зайняло 15 хвилин від повороту на г. Гутин-Томнатик.
Розвідка кулуарів показала, що в кулуарі, який проходили попередні групи, сніг майже стаяв і можливість організовувати пункти страховки була обмежена, тому було вирішено обрати для спуску сусідній кулуар (лівіше від класичного), який був більш засніжений.
Для спуску було обрано щільний сніговий карниз дещо північніше г. Ребра, а ньому за допомоги снігового якоря та пікета організовано станцію та провішено вертикальні перила (фото 1, 2). О 12:50 почали спуск. Після кількох метрів майже вертикального дюльферу по снігу рухались по правому борту перевального злету по сніжному схилу крутизною до 450, орієнтуючись на трав?янисту ділянку зі скельним виступом. Нижче нього, у порівняно неглибокому снігу, організовано другу станцію. Друга мотузка проходила по схилу крутизною до 350, через невеличку ділянку трави і спускалася до головного русла кулуару, де було закріплено її кінець (фото 3, 5). Звідси учасники з самостраховкою льодорубами рухались лівім бортом кулуару до виположування і місця збору групи (фото 4). Останній учасник на другій мотузці спускався з нижньою страховкою, в зв?язку з неможливістю організувати надійний льодорубний хрест в неглибокому шарі снігу.
Весь спуск зайняв 3 години, після чого група не міняючи льодорубів рушила на північ, огинаючи відріг головного хребта, перейшла в сусідню долину, на ближньому краю якої стала на стоянку, над місцем злиття двох струмків і навпроти великого масиву жерепу.

Висновки та рекомендації
Спуск було здійснено в одному з багатьох паралельних кулуарів, вкритих снігом. Станції організовано у щільному снігу, по можливості під прикриттям скельних виступів. Рух - по черзі по вертикальних перилах, в стороні від основного русла кулуару. За необхідності можна спускатись ще правіше, організовуючи станції на скелях.

Фото 1

Фото 2

Фото 3

Фото 4

Фото 5