Перевал Піп Іван Мармароський Центральний (1Б)

1. Загальний час проходження: 8:05, (від дерев?яної будівлі на пн. схилі г. ПІМ до сусіднього перевального цирку)
2. Затрачено часу на підйом: 1:15, перепад висот +240 м .
3. Затрачено часу на спуск: 5:35, перепад висот -100 м .
4. Рухались з самостраховкою: 1:35, з одночасною страховкою: 0:00.
5. Рухались з поперемінною страховкою: 0:00, з перильною страховкою: 5:35.
6. Організовано пунктів страховки: 3 .

7. Характеристика ключової ділянки підйому:

8. При проходженні перевалу необхідно наступне спеціальне спорядження:
- групове: кішки - 1-2 пари, мотузки 50 м - 3 шт, сніжні якоря або пікети - 4 шт. витратні петлі або мотузки.
- індивідуальне: трекпалиці - 1 пара, каска - 1 шт., льодоруб - 1 шт., страх. система в комплекті - 1 шт.
9. Рекомендовані місця для ночівлі: пол. Квасний, витоки р. Квасний.
10. Перевал пройдено: 3.05.2013 р. у поході 2 к.с.
11. Метеорологічні умови при проходженні перевалу: ясно, вітер 7-10 м/с, темп. +17оС
12. Необхідні додаткові умови до організації руху і страховки.
При підйомі - рух по черзі по сніжних східцях, при спуску - рух поодинці по перилах із самостраховкою.
13. Потенційна небезпека та засоби безпеки.
Потенційною небезпекою є падіння на значну глибину по сніжнику, падіння зі скель на спуску, потрапляння в лавину, падіння каміння зі скель. Рух поодинці, самостраховка, перильна страховка. Рух в стороні від основного кулуару, по можливості станції під скельними виступами.
14. Керівник походу Грабець Богдан Богданович.
15. Маршрутна книжка - 14-ГЕ/13 ЦМКК, ЦМКК ФСТУ, 100-00-66666555.

18. Опис проходження траверсу та картографічний матеріал:
Підйом почали о 7:15 з дерев?яної будівлі на розвилці доріг на північному схилі г. ПІМ. Рухались спочатку по ґрунтовій дорозі за вказівником ?г. Піп-Іван? (за курсом правіше хребта і самої вершини) (фото 1), після кількасот метрів звернули з дороги вліво за жовтим маркером і почали підйом на хребет. За 45 хвилин дійшли до місця, де ґрунтова дорога закінчується трикутником і далі йде стежка, траверсуючи хребет зі сходу. Далі почали підйом по сніжнику, вирубуючи ступені. (фото 2).
Західні схили без снігу, на гребені майже всюди снігові карнизи, східні схили вкриті сніжниками. Через 30 хвилин після кінця ґрунтовки вийшли на вершину перевалу і стали вибирати місце для спуску.
Сніговий карниз мав сліди тріщин і незначного сходження снігу, однак висока температура попередніх днів і щільність снігу свідчили про незначну лавинну небезпеку. Тим не менш, для спуску було обрано південний край карнизу через близькість до скель, що дозволило б організувати надійніші пункти страховки, а також через віддаленість від основного маршруту сходження снігу. На карнизі ближче до його основи було організовано станцію на снігу за допомоги сніжного якоря та пікета і організовано вертикальні перила з мотузки 50 м (фото 3). О 9:35 почали спуск (фото 4). Дуговидна форма карнизу дозволяла слідкувати за спуском з іншого краю і координувати дії учасників.
Спуск по першій мотузці дюльфера проходив по 7 метрах сніжного схилу крутизною до 80-850, далі по скельному виходу, порослому травою, крутизною приблизно 700. В кінці - сніжна полиця і 5 метрів траверсу до скельного відколу, де було організовано другий пункт страховки (фото 7). В зв?язку з значною крутизною схилу останній спускався на ?льодорубному хресті?, без рюкзака, який заздалегідь був проволочений вусі самостраховки передостаннім учасником.
Друга мотузка кріпилася на петлю, накинуту на монолітний скельний відкол (фото 5). Крім того, тут було знайдено розхідні мотузки попередньої групи (Трегубової, 2011 рік). На 3 метри нижче станції починається дюльфер зі скельної полиці у висі на сніжник (фото 8), після чого - траверс під скельною стінкою в невеликий кулуар, утворений скельним виходом. Під стінкою - тріщина від талого снігу глибиною до 5 м.
Третю станцію організовано в невеликій ніші на початку кулуару, на снігу за допомоги якоря та пікета. Дюльфер по сніжному схилу крутизною 30-450 до виположування. Снігу мало.
Далі - рух кількасот метрів з самостраховкою льодорубом вниз по схилу (фото 6) і збір групи (фото 9). Весь спуск зайняв 5 год 35 хв.
Рух у сусідній перевальний цирк продовжили з трекпалицями, траверсуючи схил у східному напрямку без значної зміни висоти (фото 10). Поверхня - спочатку сніжна, потім ґрунтово-сніжна з чагарником та невисокими деревами, схил крутизною до 350. Можливе зісковзування учасників і падіння по снігу на незначну глибину.
На повороті за відріг хребта довелося долати сніжний схил крутизною до 450 із самостраховкою льодорубами (фото 11). За необхідності наведення горизонтальних перил опорами можуть служити невеликі дерева. Після виходу в сусідній перевальний цирк піднялися на верхнє його плато і тут о 16:45 стали на ночівлю.

Висновки та рекомендації
Для спуску було обрано більш технічно складний, але більш безпечний маршрут ближче до скель, який вимагає від групи певного досвіду руху по вертикальних перилах з рюкзаками. При недостатній засніженості можлива організація станцій на скелях. Можлива також необхідність використовувати кішки. При проходженні на підйом складність перевала перебільшує 1Б.

Фото 1	Фото 2	Фото 3	Фото 4	Фото 5
Фото 6	Фото 7	Фото 8	Фото 9	Фото 10
Фото 11