Звіт про пішохідну подорож 2 к.с. Західним та Центральним Кавказом

1. ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОДОРОЖ.

З 04 по 14 серпня 2012 року групою туристів міста Києва (туристський клуб "Скіфи") був здійснений пішохідний туристський похід другої категорії складності по Західному та Центральному Кавказу (Приельбрус?є) у межах Карачаєво?Черкеської та Кабардино?Балкарської Республік Росії у складі, наведеного в таблиці 1.

Маршрут був пройдений за 11 ходових днів і мав протяжність 133 км за таким маршрутом;

а.Учкулан - ущ.Учкуланічі - пер.Сонячний (1А, 3300 м) (радіально) - пер. Павич (Західний Мурсали), (Павлин (Западный Мурсалы)) (1Б*, 3350) - ущ.Мурсали - а.Хурзук - ущ. Улухурзук - ущ.Бітюк-Тюбе-Кол - пер.Балк?Баші (1А, 3691 м) - р.Кизилкол - водоспад "Султан" - льодовик Джикаугенкез - пер.Джикаугенкез (1Б, 3520 м) - ущ.Суббаши - ущ. Киртик - с.Верхній Баксан.

Метою подорожі було пройти пішохідний похід 2 категорії складності, а також відвідати наступні цікаві об'єкти:

• нарзанні джерела Джили?Суу в ущ. Бітюк-Тюбе-Кол (Карачаєво?Черкесія) та у верхів?ях р.Малки (Кабардино?Балкарія);
• поляну ?Емануеля?;
• водоспад ?Султан?;
• печери в ущ.Киртик;
• канатну дорогу на Ельбрусі.

До початку маршруту їхали поїздом Київ?Кисловодськ до ст. Невинномиск, а далі рейковим автобусом Невинномиск?Черкеськ (фото 1), та автобусом Черкеськ - Карачаєвськ?Учкулан.

Фото 1. Рейковий автобус Невинномиск - Черкеськ

З п.Ельбрус автобусом Терскол?Нальчик та Нальчик?Майкоп до м.Мінеральні Води. А з Мінеральних Вод поїздом Кисловодськ?Київ.

Також метою подорожі було зняти документальний фільм про похід та цікаві об?єкти. Зараз цей фільм зберігається в турклубі ?Скіфи?.

2. ГРАФІК РУХУ

Всього пройдено в поході - 133 км

Висотний графік маршруту

3. ОПИС МАРШРУТУ

1 день - 04.08.2012 р.

ущелина Учкуланічі

Залишивши закидання в магазині аулу Хурзук, ми повернулися на маршрутці до моста через річку Уллу-Кам в аулі Учкулан, де і почали пішохідну частину походу. Від мосту рухаємося по асфальтованій дорозі яка піднімається долиною Учкулан в напрямку Верхнього Учкулана (фото 2).

Рухаючись по дорозі проходимо вдовж прикордонної застави (фото 3), яка знаходиться ліворуч та виділяється зеленим дахом та новими будинками. Прикордонників не видно, мабуть тут знаходиться якийсь штаб прикордонних військ. За заставою ліворуч від дороги є кран, де можна набрати води.

Пройшовши 3 км підійшли до автобусної зупинки в аулі Верхній Учкулан, де звертаємо ліворуч з дороги в провулок. Йдемо по провулку прямо, потім праворуч і знову ліворуч . Продовжуємо рух по грунтовій дорозі у напрямку

ущелини Учкуланічі. Дорога переходить на лівий (орографічно) берег, але ми продовжуємо йти правим берегом по стежці, яка поступово починає підніматися по ущелині входячи в сосновий ліс. Вдовж стежки багато кущів малини, агрусу та барбарису. Зупиняємось на обід, збираємо ягоди (фото 4). На самому початку ущелини є зручні місця для ночівель. У наступні 1-1,5 години руху вгору по ущелині місць, зручних для ночівель, немає.

До кінця дня рухаємось правим (орографічно) берегом по стежці, яка круто піднімається серед хвойного лісу (фото 5). В лісі зустрічаємо багато малини та суниці. Потім змішаний ліс змінюється сосновим. Продовжуємо підйом правим берегом. Піднявшись до заболоченої галявини зупиняємось, щоб переждати грозу. На ночівлю зупиняємося трошки вище струмка, який впадає з правого борту ущелини Учкуланічі, який гарно видно за рахунок великої кількості нанесеного каміння. Намети ставимо прямо серед лісу, знайшовши непогані місця (фото 6).

Фото 2. Ущелина Учкулан	Фото 3. Прикордонна застава в ущелині Учкулан
Фото 4. Початок ущелини Учкуланічі.	Фото 5. Ущелина Учкуланічі в зоні лісу	Фото 6. Ночівля в зоні лісу

2 день - 05.08.2012 р.

ущелина Учкуланічі - озера під перевалом Сонячний

Через 2 км від ночівлі рідколісся кінчається і починається зона альпійських луків. Продовжуємо рухатися правим берегом річки.

Переходимо по камінню невеличкий струмок, права притока р. Учкуланічі, і через 15 хв після нього - ще один струмок. Підйом стає крутіше. Через 25 хв після другого струмка виходимо на рівну терасу, місцями заболочену. По ній протікає безліч струмочків. Це перша висяча долина (фото 7).

Продовжуємо рухатися висячими долинами яких всього три. Кошів, які були раніше в ущелині не знайшли, тільки в одному місці видно кам?яну огорожу. Але корови та коні в ущелині пасуться. На лівий берег не переходили, шукали мінеральне джерело, але не знайшли. Підійшовши до нагромадження каміння повернули праворуч та перейшли річку.

Попереду видно баранячі лоби та відклади кінцевої морени і відкривається вид на цирк, в якому розташовані перевали Крокус і Сонячний. Видно вершину Учкуланічібаши (3527 м) (фото 8).

Підходимо до підніжжя кінцевої морени льодовика. Тут починається підйом до цирків під перевалами Павич, Крокус і Сонячний.

Погода псується, починається гроза. Робимо перекус під тентом. Після грози починаємо підніматися по трав'янисто-кам'янистим терасам (25°), які огинають моренні відклади та баранячі лоби праворуч по ходу руху (фото 9).

Через 40 хв. підйому виходимо по морені до красивих озер. Тут багато зручних місць для ночівель. На ночівлю зупиняємося біля верхнього озера, найближчого до перевалу Сонячний (фото 10).

Перед обідом деякі учасники купаються в озері (фото 11), а після обіду на сніжнику під вершиною проводимо сніжно-льодові заняття (фото 12-16). У другу половину дня знаходимося в тумані, а вночі знову йде злива.

Фото 7. Верхів?я ущелини Учкуланічі	Фото 8. Вид на пер.Сонячний з верхів?їв ущелини Учкуланічі	Фото 9. Кулуар між схилом та кінцевою мореною при підйомі до озер під пер.Сонячний	Фото 10. Місце ночівлі під пер.Сонячний
Фото 11. Купання в озері	Фото 12. Практичні сніжно-льодові заняття (підйом в три такти)	Фото 13. Практичні сніжно-льодові заняття (спуск по сніжному схилу)	Фото 14. Практичні сніжно-льодові заняття (самозатримання на сніжному схилі)
	Фото 15. Практичні сніжно-льодові заняття (самозатримання на сніжному схилі)	Фото 16. Практичні сніжно-льодові заняття (організація страховки через льодобур)

3 день - 06.08.2012 р.

пер. Сонячний (1-А, 3300 м)

Зранку робимо радіальний підйом на перевал Сонячний (1-А, 3300 м.). Рухаємося на перевал від моренного озера (фото 17) по середньому осипу ближче до лівого краю сідловини (фото 18).

Крутизна підйому 25-35°. Підйом на перевал зайняв 1:15. Перевальний зліт являє собою схил з мілким та середнім осипом.

Перевал - вузький і довгий скельний гребінь, що простягнувся від г.Учкуланічібаши 3527 м на південному сході до безіменної вершини на північному заході. Тур складений на скелях ближче до вершини на північному заході. У турі знайшли перевальну записку групи туристів КСТО ?Архар? з м.Донецька від 17.08.2011 р. під керівництвом Посипайко Є.В., які оцінили перевал як 1-Б категорії складності. В цьому році ми перші на цьому перевалі, хоча вже серпень місяць (фото 20).

Спуск з перевалу почали в іншому місці, ніж піднімалися. На середині перевального гребня почали спускатися по невеликому кулуару крутизною 30-35° (фото 21). Поступово крутизна зменшилась і ми вийшли на невеликий сніжник (фото 22). Далі повернули праворуч і спустились до місця ночівлі. Спуск зайняв біля 1 години.

Фото 17. Вид на озера з початку підйому на пер.Сонячний	Фото 18. Підйом на пер. Сонячний	Фото 19. Шлях підйому та спуску з пер. Сонячний
Фото 20. Група на пер.Сонячний	Фото 21. Спуск з пер. Сонячний	Фото 22. Спуск по сніжнику під пер. Сонячний

пер. Павич (Павлин), (Західний Мурсали) (1-Б*, 3350 м)

Зібравши табір та одягнувши страхувальні системи ми почали рух у напрямку нашого наступного перевалу Павич. Спочатку рухалися у напрямку до льодовика під перевалом по моренним відкладам, які складаються з крупних каменів, багато з яких ?живі? (фото 23).

У зв?язку з спекотним літом, сніг на льодовику майже повністю розтанув. Тому рухатися по ньому було легко, так як він майже повністю вкритий невеликими каменями (фото 24). Але чим ближче до перевалу, крутизна збільшувалася, в деяких місцях довелося рубати східці (фото 25).

Зазвичай підйом на перевал здійснюють по сніжнику, який тягнеться від льодовика до перевалу. Але в цей раз замість снігу в багатьох місцях утворився натічний лід. Крім того праворуч від підйому під скелями постійно пролітали камені. Тому було прийнято рішення йти ліворуч по закритому льодовику до скель, а потім траверсуючи скельний виступ вийти до перевального кулуару вище натічного льоду з організацією перил. Підійшовши до бергшрунду, який був забитий снігом та камінням перейшли його з організацією командної страховки (фото 26). Далі по вертикальним перилам (фото 27) (30 м по сніжнику та 20 м. по скельному виступу) піднялись до полки під скелями (фото 28). Далі організували горизонтальні перила вздовж скель до лівого (по ходу руху) борту кулуара (30 м) (фото 29) та навісили вертикальні перила (60 м) до перевалу (фото 30). Але для страховки використовували лише 30 м, а далі рухалися по середньому осипу до перевалу. При підйомі для самостраховки використовували прусик та вус. Для кріплення перил та організації страховки використовували льодобури, фірновий якір, крупне каміння та виступи скель. Загальний час підйому від льодовика до перевалу зайняв 6 годин.

Ночували на перевалі, де є 3 гарних площадки для наметів (фото 31). Води на перевалі нема, як і снігу, який весь розтанув. Вночі, як вже стало традицією, знову була гроза.

Фото 23. Вид на цирк під перевалом Павич (Павлин, Західний Мурсали) (1-Б*, 3350 м)	Фото 24. Льодовик під пер. Павич (Павлин)	Фото 25. Рух в три такти при підході до бергшрунду
Фото 26. Проходження бергшрунду	Фото 27. Проходження другої мотузки по закритому льодовику	Фото 28. Проходження третьої мотузки на скельному виступі
Фото 29. Проходження четвертої горизонтальної мотузки вздовж скель	Фото 30. Проходження п?ятої мотузки по кулуару вище натічного льоду	Фото 31. Ночівля на перевалі Павич (Павлин)

4 день - 07.08.2012 р.

спуск з пер. Павич (Павлин, Західний Мурсали) (1-Б*, 3350 м) - ущелина Мурсали - р.Уллу-Кам

Коли вранці ми проснулися, всіх вразила панорама Ельбрусу на фоні висхідного сонця, яке ховалося в хмарах (фото 32).

Внизу на північному заході добре видно озера, біля яких ми ночували вчора, та майже весь шлях підйому на перевал. На півдні неподалік знаходиться пер.Ленінградець (1-А, 3350 м), який веде в долину Джалпакол (фото 33). На сході видно долину Мурсали, куди нам сьогодні спускатися.

Так як води не було, то на сніданок зробили перекус і почали спускатися з перевалу по середньому осипу крутизною 30-35° (фото 34) у напрямку невеликого льодовика, вкритого снігом.

Крутизна зменшилась тільки коли ми вийшли на сніг. Повертаємо вліво і спускаємось до кінця сніжника і виходимо на кінцеву морену. Далі рухаємося по крупному осипу та моренам поступово скидаючи висоту. Позаду добре видно сідловини перевалів Ленінградець та Павлин (фото 35).

При спуску праворуч постійно видно вершину Куршо (фото 36).

Місця для ночівлі є лише після 1:15 спуску. Озера, яке показано на карті зараз нема, мабуть через зменшення сніжного покрову, воно не встигає заповнитись і вода просочується через каміння.

Швидкість спуску обмежена через те, що постійно треба йти по камінню (фото 37).

Продовжуємо спуск поступово повертаючи праворуч у напрямку річки і виходимо на трав?яний схил. Далі переходимо річку і продовжуємо спуск по каменям вдовж річки, поки не доходимо до правого притока, де знову переходимо на лівий берег. Нарешті спуск закінчився і пройшовши ще трохи вниз зупиняємося на обід біля струмка на гарній трав?янистій галявині.

Купаємося в струмку, збираємо чорницю, загоряємо. Раніше в цій долині стояв кіш, а зараз тут нема нікого, навіть корів.

Після обіду починаємо спуск по долині Мурсали лівим берегом. Вздовж річки ще збереглася стара стежка, яка місцями заросла та губиться, або затоплена річкою, яка в деяких місцях розлилася і тепер тече по стежці.

При спуску цікаво було подивитися на господаря ущелини, який охороняє долину (фото 38).

Поступово альпійські луки закінчилися (фото 39) і ми спустились до лісу. Стежка перейшла в грунтову дорогу. Після злиття р.Мурсали та р.Черенкол утворюється р.Гараликол. Тут знаходиться галявина Аппалани, на якій є діючій кіш, але людей та тварин не було (фото 40).

Навколо з?явилася малина і вся група знову лишила рюкзаки та почала малиновий промисел.

Продовжуючи спуск грунтовою дорогою підійшли до напівзруйнованого мосту через річку (фото 41).

Переходимо по мосту і продовжуємо йти по дорозі. Спочатку вона трохи набирає висоту, а потім починається крутий спуск в долину.

Спустившись до самого низу дорога підійшла до річки Уллу-Кам, що перекладається з карачаївської, як велика ущелина. На ночівлю зупиняємося на гарній галявині біля струмка навпроти кошари (фото 42). Чистий час спуску з перевалу становив 7:30. Сьогодні ми скинули по висоті 1800 м.

Трошки вище на протилежному березі видно прикордонну заставу, яка перекриває прохід в верхів?я долини Уллу-Кам та її лівих притоків Узункол, Мирди, Чиренкол, Кічкінекол, Уллу-Узень, які виходять на кордон з Абхазією. Щоб пройти заставу, треба оформляти пропуск в прикордонну зону в Черкеську або безпосередньо на заставі, але кажуть, що в такому разі треба чекати добу.

Ввечері все було спокійно, прикордонники нас не турбували, хоча кажуть що прямо з прикордонної застави на лівий берег є міст.

Фото 32. Група на перевалі Павич (Павлин, Західний Мурсали)(1-Б*, 3350 м)	Фото 33. Вид на пер.Ленінградець (1-А, 3350 м)	Фото 34. Спуск з перевала Павич (Павлин)	Фото 35. Вид на пер.Ленінградець та Павич (Павлин) з верхів?їв ущ.Мурсали
Фото 36. Вид на г.Куршо	Фото 37. Моренні відклади у верхів?ях ущ.Мурсали	Фото 38. В гостях у господаря ущелини - Мурсали	Фото 39. Спуск по зарослій стежці в ущ.Мурсали
Фото 40. Галявина Аппалани (Аппалани-Тала)	Фото 41. Міст через р.Гараликол	Фото 42. Місце ночівлі на березі р.Улу-Кам

5 день - 08.08.2012 р.

р.Уллу-Кам - аул Хурзук - ущ.Уллухурзук

Вранці ми повернулися до річки Гараликол, де нещодавно побудували пішохідний міст на лівий берег (150-200 метрів вище впадіння в Уллу-Кам) (фото 43).

Переходимо міст та виходимо на грунтову дорогу і по ній йдемо лівим берегом до моста через Уллу-Кам (30 хвилин). Переходимо по мосту і вперше з початку походу зустрічаємо людей. Поспілкувавшись з карачаївцями, які тут працюють, ми дізналися, що на цьому місці планується побудувати базу відпочинку, звичайно приватну. Сфотографувавшись на пам?ять (фото 44), ми пішли в сторону дороги на аул Хурзук і через 2 години були біля магазину, де ми залишили закидання. Вага рюкзаків відразу збільшилася.

В центрі села стоїть мечеть.

Люди, з якими ми спілкувалися доброзичливі.

Від магазину трошки повернувшись назад ми звернули по вулиці ліворуч і дійшовши до кінця аулу стали підніматися по долині Уллухурзук. Грунтова дорога йде біля річки, та постійно переходить з одного берегу на інший по дерев?яним мостам. Пройшовши 50 хвилин зупинились біля струмка на розвилці доріг на обід.

Продовжуємо рух по дорозі, яка йде по лісу переходячи з одного берега на інший. Інколи назустріч їдуть машини, водії яких завтра пропонують відвести до нарзанних джерел, але ціна така, що ми без зайвих вагань відмовляємося від пропозицій.

Пройшовши 11 км (3:25) від Хурзука зупиняємося на ночівлю біля струмка на лівому (орографічно) березі, піднявшись трошки по боковій дорозі (фото 46), яка відгалужувалася вправо назад, на гарній галявині в сосновому лісі і вчасно, бо за розкладом повинна була бути злива, яка чекати на себе не заставила. Весь вечір та вночі йшов дощ.

Фото 43. Міст через р.Гараликол біля впадання в р.Уллу-Кам	Фото 44. Біля мосту через р.Уллу-Кам	Фото 45. Аул Хурзук
Фото 46. Ночівля в ущ. Уллухурзук	Фото 47. Сніданок в ущ.Уллухурзук

6 день - 09.08.2012 р.

ущ.Уллухурзук - ущ. Бітюк-Тюбе-Кол - джерело Джили-Суу (Карачаєво-Черкесія)

Вранці продовжили підйом по дорозі. По лівому берегу ліс, правому - альпійські луки. Біля коша, який знаходиться на правому березі дорога роздвоїлася, вліво пішла дорога через міст і здається що вона йде до коша. Насправді за перегином вона розділяється, вліво до коша, праворуч починає підніматися високо над річкою. А та що йде лівим берегом через кілометр переходить по броду на правий берег і йде у верхів?я ущ.Уллухурзук. Тому треба переходити по мосту і підніматися по дорозі (фото 48).

Навпроти злиття річок Уллухурзук та Бітюк-Тюбе-Кол є кіш. Дорога продовжує йти високо над річкою і продовжується у напрямку до ущелини Бітюк-Тюбе-Кол. Весь час попереду видно Ельбрус (фото 49), який в залежності від освітлення та прозорості повітря міняє свою красу. Білизна снігу, який випав після нічних снігопадів, сліпить своєю яскравістю. Але ми йдемо по дорозі, пече сонце.

В ущелині Бітюк-Тюбе-Кол біля наступного коша доводиться йти по навозу, слухаючи невпинний лай кавказької вівчарки (добре що вона прив?язана) та озираючись назад дивитися, щоб німецька вівчарка (яка не прив?язана), не вхопила тебе за ногу.

Та три с половиною години позаду і ми прийшли до нарзанових джерел Джили-Суу - народного курорту (фото 50).

Навколо багато машин, наметів, трохи вище кілька невеликих будиночків. Всюди люди. Познайомившись з групою з Білорусі, ознайомлюємося з загальною обстановкою та правилами відвідання ванн. Нам повезло, якраз вранці біля нарзанного джерела звільнилося місце, навіть залишився туалет. Майже біля кожного табору є свій туалет, який зроблений з підручних матеріалів та поліетиленової плівки.

Сьогодні знову напівдньовка. Покоштувавши нарзан (фото 51) та пообідавши, займаємо чергу до ванн. Взагалі у розкладі відвідування написано, що до обіду жіночий час, а після обіду чоловічий. Та відвідувачі тут встановили свої правила - приходиш, займаєш чергу і занурюєшся у джерело самостійно, сім?єю або цілою групою. Єдине що перший раз треба зануритися на 5 хвилин, в наступні дні можна збільшити купання до 10-15 хвилин. Джили-Суу перекладається як тепла вода, але температура джерела 19°, не така вже й тепла, тому 10 хвилин це навіть забагато. Занурившись всією групою до булькаючого нарзану (фото 53) ми поправили своє здоров?я і проспівавши ?Червону руту?, щоб всі чули, що тут українці, повернулися до табору в бадьорому настрої, покуштувавши по дорозі інші сорти нарзану, які були поруч. Напівдньовка вдалася незважаючи на дощ, який знову пішов ближче до вечора.

Фото 48. Міст через річку Уллухурзук, де дорога переходить на правий берег та починає підніматися над долиною	Фото 49. Вид на Ельбрус с долини Уллухурзук.	Фото 50. Народний курорт Джили-Суу (Карачаєво-Черкесія)
Фото 51. Біля верхнього нарзану	Фото 52. Кам?яний інформатор	Фото 53. Ванна для купання

7 день - 10.08.2012 р.

ущ. Бітюк-Тюбе-Кол - пер.Балк-Баші (1-А, 3691 м) - р.Кизилкол

Вночі йде дощ, але вранці він припиняється, готуємо сніданок, збираємось. Йдемо по дорозі до коша (близько 500 м), за яким звертаємо ліворуч біля струмка й починаємо підйом. Схил дуже крутий, тому трохи піднявшись, вирішуємо перейти через струмок та підніматися по трав?янистому схилу. Набравши трошки висоту вийшли на стежку, яка підійшла з лівої сторони (мабуть вона починається десь біля коша, який ми пройшли внизу) (фото 54). Так як підйом крутий, робимо переходи по 15-30 хвилин, в залежності від крутизни підйому.

Мрячить дощ, а потім налітає туман. Стежка серпантином все йде вгору. Трави стає все менше. Нарешті ми піднімаємось на хребет, який розділяє долини річок Чемарткол та Бітюк-Тюбе-Кол. На хребті посилюється вітер, видимість погана, все в тумані. Утеплюємося та продовжуємо рух по хребту на південний схід у напрямку до Ельбрусу, якого нажаль не видно (фото 55).

Хребет вкритий камінням, стежка в деяких місцях малопомітна. Продовжуємо підйом. Перед перевалом ліворуч в тумані на скелях бачимо дошки з прізвищами, мабуть хтось в негоду тут загинув. Та ось нарешті перевал Балк-Баші (1-А, 3691 м). Тур посередині. Загальний час підйому від ?курорту? з привалами - 4:35 (чистий час - 3:20). Ховаємось від вітру за перевал. Набор висоти від ночівлі склав 1 км. Фотографуємось на фоні туману (фото 56) та починаємо спуск по стежці, яка починається зліва від перемички на північний схід.

Стежка з перевалу добре видна. Праворуч інколи в розривах туману видно язик льодовика Уллучиран, який спускається з північного схилу Ельбрусу (фото 57). Хоча поруч спускається льодовик, сам схил вкритий травою.

Поступово стежка виводить на широку трав?янисту терасу, де вона губиться (фото 58).

Туман залишився вгорі. Спустившись до правого краю тераси внизу побачили кінець язика льодовика Уллучиран, з під якого витікає річка Кизилкол (фото 59).

Спуститись до річки в цьому місці неможливо, так як бокова морена дуже висока та крута і складається з сипучого матеріалу (каміння, галька, вулканічний попіл). Ми продовжуємо спускатися лівим бортом, згодом знову з?являється малопомітна стежка, яка виводить до спуску з морени навпроти перевалу Бурунташ.

Спустившись до річки оглянули місце переправи (тут річка розділяється на два рукави і на протилежному березі стоїть тур). Вирішили почекати до ранку, коли вода впаде. На ночівлю зупинились на одній з стоянок. Чиста вода нижче у струмочку, який впадає в Кизилкол. Час спуску з перевалу становив 1:50. Ввечері був сильний туман, вночі накрапав дощ (фото 60).

Фото 54. Шлях підйому на пер.Балк-Баші від курорту Джили-Суу	Фото 55. Хребет який розділяє долини р.Чемарткол та р.Бітюк-Тюбе-Кол	Фото 56. Група на перевалі Балк-Баші (1-А, 3691 м)	Фото 57. Льодовик Уллучиран
Фото 58. Спуск з пер.Балк-Баші в долину р.Кизилкол	Фото 59. Верхів?я річки Кизилкол	Фото 60. Ночівля біля броду на березі р.Кизилкол

8 день - 11.08.2012 р.

р.Кизилкол - урочище Ирахиксирт - поляна ?Емануеля?

Вранці туман зник і ми побачили Ельбрус яскраво білим, який неначе ковдра вкривали клаптики хмар (фото 61).

Вода в річці трохи спала, хоча вночі йшов дощ. Переправлялися через річку вбрід з льодорубом по одному з організацією страховки з берега (фото 62).

На правому березі є також стоянки. З долини піднялися на відріг морени забираючи ліворуч і наверху вийшли на гарну дорогу, яка траверсуючи схили піднімається на урочище Ірахіксирт, яке представляє собою досить широке плато, яке поступово знижується у східному напрямку. Через все урочище йде глибока колія дороги, розмита дощами, поруч видно нові сліди від машин, які піднімаються сюди від поляни ?Емануеля? (фото 64).

Праворуч добре видно Ельбрус та льодовики, які спускаються по північним схилам (фото 65).

Пройшовши кілька кілометрів зупинились біля металевої рейки для вимірювання товщини снігу взимку. Праворуч біля самого підніжжя Ельбрусу видно рівнину, так званий ?німецький аеродром? (фото 66). Тут під час війни німці сідали на літаках. Але пройти туди по прямій дуже тяжко, бо на півшляху урочище розділяє глибока долина, утворена річкою, яка витікає з льодовика Карачул та схилів Ельбрусу і в кінці урочища зливається з Кизилколом.

Підійшовши до краю урочища ми побачили наметове містечко на поляні ?Емануеля? (фото 67). Дорога серпантином спускається до правого притоку р.Кизилкол де є місце переправи вбрід, річка вранці не дуже повноводна. Трошки вище є місце, де можна перестрибнути через річку (фото 68).

На ночівлю зупиняємося на початку поляни ?Емануеля? біля скель (фото 69).

Після обіду робимо радіальний вихід до водоспаду ?Султан? та нарзанних ванн Джили-Су (Кабардино-Балкарія). Дорога поступово спускається до скель в кінці урочища Ірахіктю і переходить на лівий берег. Для людей є висячий міст (фото 70).

Далі по стежці знову виходимо на дорогу і переваливши через невеликий відріг знову починаємо спускатися до річки. Звідси відкривається чудовий краєвид на каньйон у верхів?ях р.Малка, яка утворюється від злиття Кизилкола з правими притоками, стікаючими зі схилів Ельбрусу нижче водоспаду ?Султан? (фото 71).

Дорога спускається до мосту (фото 72), по якому можна перейти або навіть переїхати, але тільки на скутері, бо міст перекосило під час селевого потоку 2006 р. який виник через прорив льодовикового озера, розташованого на льодовику Бірджаличіран. Так як гляціологи пророчили цей прорив, то жертв при сходжені селевого потоку не було. Але басейн для купання та фундаменти нових споруд були засипані камінням. Зараз пропонується від джерела прокласти трубу, та побудувати басейн в захищеному місці, бо інші озера зараз продовжують збільшуватися, та прорив може повторитися.

Відразу за мостом є нарзанні джерела та ванна, в яку під час купання набивається людей, як оселедців в бочці.

Нажаль спустилися запізно, бо після 17 години чоловічий час закінчився. На відміну від Джили-Су в Карачаєво-Черкесії, тут суворо притримуються розкладу відвідання ванн, бо крім наметового містечка на поляні ?Емануеля? (яка розташована в 3 км вище), поруч є ще безліч наметів у верхів?ях річки і людей тут просто дуже багато. Після 17 години воду з ванни випускають, але потім люди туди знову заходять прямо в одязі, щоб ?погрітися? в парах радону, який виділяється з джерела (фото 73).

Трошки вище біля перекошеного залізного мосту серед нанесеного каміння є ще одне невелике джерело, де також можна ?погрітися? в радоні (головне не нахилятися низько до дна ями) (фото74).

Водоспад ?Султан? знаходиться вище від мосту. Його висота становить 40 метрів. Він падає з розщелини, пропиляної річкою в скалі (фото 75).

Розпитавши у туристів, як краще підніматися до льодовика Джикаугенкез, куди нам йти далі, зрозуміли, що завтра ми знову прийдемо сюди і у дівчат буде можливість відвідати ванни в жіночий час, який припадає на першу половину дня.

Назад до ?поляни Емануеля? піднімалися по знайомій нам дорозі (фото 76). Погода сьогодні була напрочуд гарною. Цілий день світило сонечко, Ельбрус виблискував своєю білизною. Але вночі дощик все ж трошки знову нас намочив.

Фото 61. Вид на Ельбрус з місця ночівлі на березі р.Кизилкол	Фото 62. Переправа через р.Кизилкол	Фото 63. Після переправи значно потеплішало	Фото 64. Урочище Ірахіксирт
Фото 65. Язик льодовика Карачул	Фото 66. Німецький аеродром	Фото 67. Вид на поляну ?Емануеля?	Фото 68. Перестриб через приток Кизилкола
Фото 69. Ночівля на краю поляни ?Емануеля?	Фото 70. Висячій міст через річку Кизилкол	Фото 71. Вид на каньйон р.Малка	Фото 72. Міст біля нарзаних джерел ?Джили-Су? (Кабардино-Балкарія)
Фото 73. ?Сухе? купання в джерелі	Фото 74. Невелике радонове джерело	Фото 75. Водоспад ?Султан? (висота 40м)	Фото 76. Повернення на поляну ?Емануеля?

9 день - 12.08.2012 р.

поляна ?Емануеля? - водоспад ?Султан? - Джили-Су - морена Ачкерьякольского лавового потоку Ельбрусу під льодовиком Джикаугенкез.

Зранку ми повторили наш вчорашній радіальний вихід до водоспаду ?Султан?. На майбутнє, зупинятися можна поближче до водоспаду, тоді не доведеться ходити туди сюди, але тут все майже зайнято і тому знайти місце для ночівлі може бути проблематичним.

Підійшовши до нарзанів ми зробили біля моста привал. Хлопці влаштували на березі річки банний день, а дівчата чекали в першій партії відвідувачів заповнення ванни для купання, яке починається в 10 годин ранку. В цей час краще не підходити до ванн, а обійти її вдовж берега. Поки дівчата чекають черги, хлопці повторюють сеанс ?сухого? купання в невеликому радоновому джерелі (фото 74), куштують мінеральну воду з нарзанних джерел.

Після оздоровлення наших дівчат починаємо рух від гарячих джерел "Джили-Су" (висота 2470 м). Ми проходимо по грунтовій дорозі біля 300 м і починаємо підніматися по стежці в південному напрямку, яка йде по трав'янистому гребеню стародавньої морени (фото 77).

Праворуч по ходу руху внизу від нас Долина замків і водоспад ?Султан? (фото 78, 79), ліворуч наметове містечко з відпочиваючими (фото 80).

Стежка закінчується у висячій долині на великому пасовищі, (фото 81) на якому стоїть металева рейка для вимірювання товщини снігу.

Долина розрізана по боках двома великими кулуарами. Продовжуємо рух у південному напрямку по крутому схилу, який на горі переходить у невелику висячу терасу. На півдні видно морені відклади. Рухаємось по терасі у напрямку кулуара, між старою та новою моренами. Між терасою і новою мореною є струмок, місць під намети багато (висота 3000 м). На терасі стоїть ще одна металева рейка для вимірювання товщини снігу. Далі ми продовжуємо підніматися по кулуару і виходимо на морену (праворуч по ходу) і вже по цій бічній морені продовжуємо рух по стежці в південному напрямку (фото 82), праворуч від нас Ельбрус. Місцями стежка промаркована турами.

Продовжуємо рух по гребню морени. Ліворуч нагромадження Ачкерьякольского лавового потоку Ельбрусу, праворуч - глибока долина, по дну якої тече р.Бірджалису, правий приток р.Малки, яка витікає з льодовиків та льодових полів Ельбрусу (фото 83).

Продовжуємо рухатися по бічній морені Ачкерьякольского лавового потоку (фото 84).

По ходу нашого руху багато місць під намети, але через спекотне літо води на стоянках нема (якщо йти в червні, то тут мабуть є сніг та багато струмків).

Піднявшись вгору, вже добре видно льодовик Джикаугенкез та наш наступний перевал (фото 85).

Спустившись з морених відкладів до досить великої тераси, на краю якої знаходяться обладнані площадки, ми зупинились на ночівлю (фото 86).

Воду знайшли у калюжі, утвореної від невеликого струмочка (вода мутна, довелося фільтрувати через марлю з ватою). Цей район нагадує марсіанський пейзаж. При підйомі по морені весь час був сильний вітер. Вночі вітер став вщухати, але окремі пориви були дуже сильними, інколи доводилося тримати намет, щоб не зламалися дуги.

Фото 77. Початок підйому до льодовика Джикаугенкез від Джили-Су	Фото 78. Долина замків	Фото 79. Вид на долину замків та водоспад ?Султан?	Фото 80. Наметове містечко у верхів?ях р.Малка
Фото 81. Підйом до льодовика Джикаугенкез	Фото 82. Підйом на морену вдовж Ачкерьякольского лавового потоку Ельбрусу	Фото 83. Долина р. Бірджалису	Фото 84. Рух по морені у напрямку до льодовика Джикаугенкез
	Фото 85. Рух у напрямку до льодовика Джикаугенкез	Фото 86. Ночівля на підйомі до льодовика Джикаугенкез

10 день - 13.08.2012 р.

морена - льодовик Джикаугенкез - пер. Джикаугенкез (1Б, 3520 м) - ущ.Субаши - ущ.Мкяра

Вранці пройшов невеликий дощ, але потім хмари піднялися і ми вийшли. Піднявшись по стежці по моренним відкладам ми підійшли до берега струмка, який витікає з льодовика. Рухаємось вздовж берега до підніжжя льодовика Джикаугенкез (висота 3260 м) (фото 87).

Від піка Калицького (3581 м) по краю льодовика йде льодова морена, вкрита червоним камінням. Вона утворилася внаслідок того, що каміння, яке знаходиться на поверхні льодовика, не дає йому танути і тому в цьому місці він значно вищий за льодовик Джикаугенкез. Крім того морена не дає стікати воді з льодовика Бірджаличиран на льодовик Джикаугенкез та повертає його в долину р.Бірджалису. Каміння та вулканічний попіл лежить на поверхні льоду, тому при спуску треба бути уважним.

Спустившись на льодовик починаємо рух в напрямку перевалу Джикаугенкез (1-Б, 3520 м), який видно ліворуч від г.Чаткара (3898 м) (фото 88).

Льодовик повністю відкритий, тому рухаємося без зв?язок. Ухил становить до 5°. Льодовик практично без тріщин, правда, зустрічаються промоїни та тріщини (фото 89, 90), але вони спокійно обходяться. На поверхні льодовика сильний пронизливий вітер, який утворюється за рахунок охолодження повітря над льодовими схилами Ельбрусу.

Підійшли до перевального цирку (фото 91).

Снігу на перевальному зльоті майже нема, тому починаємо підйом у напрямку перевалу по льодовому схилу. Крутизна поступово збільшується. Виходимо на сніг, під яким знаходиться натічний лід і щільно рухаємось ?в три такти? до осипу. Біля 50 метрів місимо грязюку, яка утворилася через танення снігу (фото 92) і піднімаємось до сухої сипухи, траверсуючи яку піднімаємося на перевал Джикаугенкез (1-Б, 3520 м), (фото 93).

Перевал розташований в хребті Киртик, в північно-східному гребені вершини Чаткара. З'єднує долину Субаши з витоками Малки.

Ходовий час руху на підйом від гарячих джерел Джили-Су до перевалу склав 7:15 (від місця ночівлі 2:45).

Спуск з перевалу в ущелину р.Субаші йде по маркірованій турами стежці, перетинаючи лівий гребінь цирку перев. Джикаугенкез. Прямого спуску з перевалу немає, так як цирк перевалу обрамлений ?баранячими лобами".З гребеня спустилися по скельно-осипному схилу (ухил до 30°) (самострахування льодорубом), до озера (верхні ночівлі) (фото 94).

Далі продовжуємо спуск по стежці (ухил до 20°) в долину р. Субаши. Праворуч над долиною видно висячі льодовики на хребті, між долинами Субаши та Мкяра (фото 95).

Перед сніжним мостом перестрибуємо по камінню на правий берег річки Субаши (рівень води був не дуже великий) (фото 96).

Далі рухаємося по стежці правим берегом.

Річку, яка стікає з висячого льодовика на хребті між ущ.Субаши та Мкяра переходимо вбрід (фото 97).

Пройшла гроза. Потім почалася мряка. Продовжуємо рухатися стежкою і спускаємося до злиття річок Субаши та Мкяра, які утворюють річку Киртик. Біля злиття річок через р.Субаши є міст (фото 98).

Переходимо міст та пройшовши по стежці невеликий відріг зупиняємося на ночівлю на гарній галявині біля струмка в 200 метрах вище коша (фото 99).

Фото 87. Вид на льодовик Джикаугенкез	Фото 88. Група на льодовику Джикаугенкез	Фото 89. Колодязі на льодовику Джикаугенкез	Фото 90. Тріщини на льодовику Джикаугенкез
Фото 91. Вид на пер.Джикаугенкез (Чаткара, 1-Б, 3520 м)	Фото 92. Початок перевального зльоту пер. Джикаугенкез	Фото 93. Група на перевалі Джикаугенкез	Фото 94. Верхні ночівлі при спуску з перевалу Джикаугенкез
Фото 95. Висячі льодовики на хребті між ущ.Субаши та Мкяра	Фото 96. Перехід через р.Субаши	Фото 97. Переправа вбрід через правий приток р.Субаши	Фото 98. Міст біля злиття річок Субаши та Мкяра
Фото 99. Місце ночівлі біля злиття р.Субаши та Мкяра

11 день - 14.08.2012 р.

ущ.Мкяра - ущ.Киртик - гроти в ущ. Киртик - аул Верхній Баксан

Вранці зібравши табір вирушили до коша, де познайомилися з пастухом Хаджимурадом, який родом з села Верхній Баксан, яке знаходиться в місті злиття р.Киртик з р.Баксан. Він показав нам як виготовляється сир та розповів трошки про себе.

По плану ми повинні були підніматися по ущ.Мкяра на пер. Ірик (1-Б), але керівник групи отримав невелику травму коліна, тому було вирішено йти запасним варіантом по ущелині Киртик.

Покатавшись на коні Буяні (фото 100) та поспілкувавшись з вівчаркою Альфою, яка нерозлучна з конем з народження, ми покуштували айран (місцева назва кефіру) та купили шматок баранини, яку ввечері планували зварити з картоплею.

На прощання сфотографувались з Хаджимурадом (фото 101) та продовжили наш шлях по ущелині Киртик.

Від коша по лівому берегу Киртика починається грунтова дорога, яке йде по ущелині до Верхнього Баксану.

Пройшовши 4 км зупинились перед кошем, для того, щоб піднятися до групи гротів, в яких з давніх часів оселилася людина (фото 102).

Підйом був по досить крутій стежці (фото 103). Оглянувши гроти і не знайшовши нарзану, до якого, як з?ясувалося пізніше, ми не дійшли, група повернулася назад. На огляд витратили 1 годину. Після перекусу група продовжила рух по грунтовій дорозі, яка йде лівим берегом ущелини.

Біля третього коша, який знаходиться вище дороги, рухалися старою дорогою, яка в одному місці зруйнована річкою, по стежці, яка переходить через струмок.

Після четвертого коша дорога знову починає підніматися вгору і через відріг потім знову спускається до села Верхній Баксан (фото 104). Спуск проходить по мальовничому відрогу з крутими скелями (фото 105). Загальна довжина спуску від верхнього коша до села Верхній Баксан становить 17 км та зайняло 4:45 годин чистого часу спуску (без врахування відвідання гротів).

Коли ми спустилися до магазину, нас наздогнав на коні наш знайомий Хаджимурад, який запросив зупинитися з наметами у нього у дворі, на що ми радо погодилися, так як зручних місць для ночівлі біля села ми не знайшли, бо дорога спустилася зі скель прямо в село.

Вечерю готували на кухні, яка була надана нам в користування. Крім того нам дали картоплі на вечерю до баранини, яку ми придбали ще на коші.

Фото 100. Катання на коні Буяні	Фото 101. Група на початку ущ.Киртик	Фото 102. Гроти в ущ.Киртик
Фото 103. Підйом до гротів в ущелині Киртик	Фото 104. Перед останнім спуском в долину р.Баксан	Фото 105. Вид на село Верхній Баксан

15.08.2012 р.- 17.08.2012 р.

село Верхній Баксан - селище Ельбрус - селище Терскол - канатна дорога на Ельбрус (ст. ?Азау? (2350м.) - ст. ?Старий кругозор? (3000 м.) - ст. ?Мир? (3500 м.) - ст. ?Гара-Баши (3850 м.)

Після сніданку дівчата відправились купувати в?язані речі у місцевих майстринь (фото 106).

Попрощавшись з господаркою (фото 107), (Хаджимурад ще з ранку повернувся до себе на кіш), ми направились по асфальтованій дорозі до мосту через р. Баксан.

Перейшовши міст вийшли до зупинки та на попутній маршрутці під?їхали до селища Ельбрус. Нам лишилося переночувати ще 3 ночі, бо квитки на потяг у нас були на 18 серпня з м. Мінеральні Води. В селищі знаходиться лабораторний корпус, який належить Головній астрономічній обсерваторії АН України (фото 108), в будівництві якої ще в студентські роки приймав участь керівник групи. Тому вирішили попроситися дозволити поставити намети на її території. Після довгої розмови з комендантом, вдалося домовитися (але тільки після спілкування з головним інженером, який знаходиться в астрономічній обсерваторії на піку Терскол і який пам?ятає той час, хоча вже пройшло 28 років). Намети поставили на території біля річки (фото 109).

Головної астрономічної обсерваторії АН України в селищі Ельбрус

Магазини знаходяться на протилежному боці річки біля п?ятиповерхових будинків, до яких треба переходити по мосту, де до цього часу стоїть блокпост поставлений в 2011 році при проведені в Баксанській долині операції антитерор (фото 110). Ввечері машину міняють на бронетранспортер, а вранці знову повертають машину.

При проходженні блокпосту документи у нас не перевіряли, і так видно, що ми туристи. Ввечері наші намети перевірив наряд з собакою, бо поруч з обсерваторією знаходиться тимчасова військова база, але більше нас не турбували.

На наступний день ми відправились на екскурсію до селища Терскол, щоб піднятися по канатній дорозі на схили г.Ельбрус. Їхали на рейсовому автобусі Нальчик-Терскол (7:30), який курсує цим маршрутом три рази на день.

З Терскола до нижньої станції канатної дороги йшли по асфальтованій дорозі 3 км.

На горі Ельбрус підйомники включають в себе 3 черги канатної дороги.1 черга: ст. ?Азау? (2300 м) - ст. ?Старий кругозір? (3000 м)

На першій черзі діє дві канатні дороги: стара маятникова дорога і нова гондольна дорога.

Маятникова канатна дорога "Ельбрус 1" починається від станції ?Азау? і доходить до станції ?Старий кругозір?. На обох станціях є кафе і шашличні.

Час підйому старої маятникової дороги - 15 хвилин (фото 111).

Нова канатна дорога "Ельбрус" гондольного типу була відкрита в грудні 2006 року. Вона з'єднує нижню поворотну станцію на галявині ?Азау? з верхньою приводною станцією ?Старий Кругозір? і встановлена ​​паралельно вже існуючій маятниковій канатній дорозі. Вона являє собою новітню модель підвісної канатної дороги з 8-ми місцевими гондолами виробництва французької фірми "РОМА" - одного зі світових лідерів в області канатних транспортних систем. Місткість однієї гондоли - 8 чоловік (фото 112). Одночасно працюють 58 гондол. Протяжність траси становить 1740 м., перепад висоти - 580 м.

Час підйому нової гондольної дороги - 5 хвилин. Продуктивність - 2400 осіб/год.

2 черга: ст. ?Старий кругозір? (3000 м) - ст. ?Мир? (3500 м)

На цій черзі також діє стара маятникова канатна дорога "Ельбрус-2" яка починається від станції ?Старий Кругозір? і йде до станції ?Мир? (фото 113) і нова канатна дорога "Ельбрус" гондольного типу (фото 114).

На території станції є затишне кафе ?Мир? і Музей бойової слави захисників Ельбрусу і кавказьких перевалів в роки Великої Вітчизняної війни.

Час проїзду - 12 хвилин.

Нова канатна дорога "Ельбрус" гондольного типу була відкрита в квітні 2009 року. Протяжність дороги - 1800 м., пропускна здатність - 2400 осіб/год.

Час проїзду - 5 хвилин 13 секунд.

3 черга: ст. ?Мир? (3500 м) - ст. ?Гара-Баши? (3850 м)

На 3-й черзі діє канатно-крісельна дорога "Ельбрус" (фото 115).

Канатно-крісельна дорога "Ельбрус" починається від станції ?Мир? і йде до станції ?Гара-Баші?. Однокресельний підйомник хоча і старий, але працює стабільно.

Час проїзду - 15 хвилин.

Звідси, з висоти 3850 м. починається сертифікована гірськолижна траса - 1 до галявини "Азау" 2300 м. Також працює мережа бугельно-буксирувальних доріг.

Загальна вартість підйому по 3 чергам старою канатною дорогою - 550 рублів з чоловіка. Якщо підніматися по новій, то коштує дорожче десь на 200-300 рублів.

Від ст. ?Гара-Баші? можна піднятися від притулку ?Діжки? (?Бочки?) (фото 116) по льодовику до ?Притулку одинадцяти? (?Приюта одинадцати?) (4130 м) на ратраках (фото 117) за 500 рублів або пішки. Ми пішли пішки по слідам ратрака, які ведуть майже до самого притулку.

Фото 106. Вироби місцевих майстринь	Фото 107. Група в селі Верхній Баксан разом з господаркою дома	Фото 108. Лабораторний корпус	Фото 109. Місце ночівлі в селищі Ельбрус
Фото 110. Міст через р.Баксан в селищі Ельбрус	Фото 111. Стара маятникова канатна дорога	Фото 112. Нова канатна дорога гондольного типу	Фото 113. Стара канатна дорога. Вид на ст. ?Мир? зі ст. ?Старий кругозір?
Фото 114. Нова канатна дорога ст. ?Мир?	Фото 115. Третя черга - канатно-крісельна дорога	Фото 116. Притулок ?Діжки? (?Бочки?) вище ст. ?Гара-Баші?	Фото 117. Ратрак може довести до ?Притулку одинадцяти?

?Притулок одинадцяти?(?Приют одинадцяти?) (4130 м).

?Притулок одинадцяти? - готель для альпіністів на горі Ельбрус.

Це самий високогірний готель Росії. Розташовувався він на південно-східному схилі гори Ельбрус.

Назву було дано за пропозицією голови Кавказького гірського суспільства Р. Р. Лейцінгера, який переночував в цьому місці з групою школярів у 1909 році.

Перша дерев'яна будівля притулку була побудована в 1932 році, а в 1938 році на його місці звели триповерхову будівлю, яка простояла 60 років.

?Притулок? був побудований за один сезон за допомогою місцевого населення, які піднімали будматеріали до місця будівництва. На будмайданчику платили за підйом кожного кілограму.

На першому поверсі ?Притулку? були розташовані альпіністи, на другому - інструктори і рятувальники, на третьому - вчені. Пізніше на третьому поверсі зусиллями ентузіастів був створений музей. 16 серпня 1998 практично безгоспний ?Притулок одинадцяти? згорів через порушення правил пожежної безпеки, імовірно, туристом з Чехії та вітчизняними гідами.

У 2001 році перших підкорювачів прийняв новий притулок, побудований на місці старої дизельної станції (фото 118). В даний час згоріла будівля повністю розібрана, а на її місці зводиться нова, капітальна будова. Поки що зведені лише опори.

Спускатися можна по будь якій канатній дорозі, але сьогодні працювала лише стара.

В Терсколі можна сходити до готелю ?Чегет?, де є базар і можна купити вироби з вовни та сувеніри, але ціни вищі, ніж у Верхньому Баксані.

Повернулися до селища Ельбрус на автобусі Терскол - Нальчик (17:00).

Наступний останній день майже весь день йшов дощ, переходячи в грозу зі зливою.

Від?їжджали рано вранці автобусом Терскол ?Нальчик. Для надійності сіли на нього, коли він їхав наверх в 7:30, а потім на ньому же назад на Нальчик.

В Нальчику пересіли на автобус Нальчик - Майкоп, який їде через м.П?ятигорськ та м.Мінеральні Води.

На поїзд сіли в Мінеральних Водах.

Хоча поїзд їде з Кисловодська, сідати на нього треба саме в Мінеральних Водах, а не в П?ятигорську, бо в Мінеральних Водах він стоїть більше години, і в П?ятигорську його вже просто нема. Але треба пам?ятати, що автобус прибуває в Мінеральні Води впритул перед відправленням, тому ми вийшли не на автовокзалі, а раніше і на маршрутці доїхали до залізничного вокзалу (так виходить трошки швидше). На вокзалі були за 20 хвилин до відправлення.

Фото 118. ?Притулок одинадцяти? зразка 2012 року

Фото 119. Група на ст. ?Гара Баші?

Фото 120. Група біля льодовика Терскол

Додатковий матеріал

Картографічний матеріал

Список особистого спорядження

1. Рюкзак - 1

2. Килим - 1

3. Сидушка - 1

4. Вібрами - 1 пара

5. Кросівки - 1 пара

6. Шкарпетки шерстяні - 1 пара

7. Шкарпетки - 2 пари

8. Бриджі - 1

9. Спортивний костюм - 1

10. Вітрозахисний костюм - 1

11. Гамаші - 1 пара

12. Футболка або сорочка - 2

13. Светр - 1

14. Куртка - 1

15. Дощовик (щоб закривав і рюкзак) - 1

16. Марлева маска від сонця - 1

17. Шапочка лижна - 1

18. Капелюх від сонця - 1

19. Купальний костюм - 1 компл.

20. Туалетні приналежності - 1 компл.

21. Особиста аптечка - 1

22. Сірники в поліетиленовій упаковці - 2 кор.

23. КЛМН - 1

24. Запасні шнурки - 2 пари

25. Носова хустинка - 2

26. Ліхтарик ?Циклоп? - 1

27. Свічка - 1

28. Поліетиленова пляшка для води - 1,5 л

29. Туалетний папір - 1 рулон

30. Паспорт

31. Додаткові гроші (на свій розсуд)

Спеціальне спорядження

1. Каска - 1

2. Окуляри сонцезахисні - 1

3. Страхувальна система - 1

4. Репшнури 2 м, 3 м, 5 м - по 1

5. Льодоруб - 1

6. Карабін - 2

7. Рукавиці для страхування - 1 пара

Список групового спорядження

1. намет - 3

2. спальник - 9

3. котли - 2

4. половник - 1

5. дощечка - 1

6. скатертина - 1

7. набір для вогнища - 1

8. пила ланцюгова - 1

9. ремонтний набір - 1

10. аптечка - 1

11. фотоапарат - 2

12. відеокамера - 1

13. газова горілка - 3

14. газові балони (450 мл) - 10

15. газові балони (250 мл.) - 2

16. тент (4х6м) - 1

17. пляшка для води (5 л) - 1

18. льодобур - 3

19. фірновий якір - 1

20. тормозний пристрій - 3

21. мотузки (20-35м) - 4