Гірський похід н/к з елементами 2 к.с. в районі Українських Карпат, підрайон Ґорґани, експериментальний маршрут

Докладна нитка заявленого маршруту:

(Е) с. Осмолода - г. Iгровець (1804м) - г. Сивуля (1818 м) - перЛегіонів - г. Браткiвська (1778м) (1А) - г. Чорна Клива (1719м) - с. Бистриця - р. Довжинець - г. Довбушанка (1754м) (1А) - г. Синяк (1665м) - г. Хомяк (1542м) - с. Татарів. (132 км)

Пройдений маршрут:

с. Осмолода - хр. Матагів - г. Висока(1803) - г. Ігровець (1804) (1А) - пол. Погар - г. Боревка (1596) - г. Лопушна (1694) - г. Вел. Сивуля (1836) - г. Мал. Сивуля(1818) (1Б) - пол. Рущина - г.1359 - д. р. Салатрук - с. Бистриця (47 км)

Зміст .

1. Загальна ідея походу.
2. Варіанти під'їзду та від'їзду.
3. Аварійні виходи з маршруту і його запасні варіанти.
4. Зміни маршруту та їх причини.
5. Технічний опис проходження маршруту.
6. Графік руху.
7. Визначальні перешкоди маршруту.
8. Потенційно небезпечні ділянки маршруту.
9. Особливості спорядження.
10. Висновки і рекомендації із проходження маршруту.
11. Перелік посилань.

Увага: прив'язка тексту звіту до рельєфу зроблена згідно [2]

Загальна ідея походу

Походи в зимових Карпатах та Криму здійснювались, безумовно, задовго до історичного затвердження Федерацією Спортивного Туризму України ниток експериментальних гірських категорійних маршрутів. Та зазвичай це були переважно лижні походи і короткі походи-сходження. Серед останніх переважали походи в районі Чорногори, де за мету ставилися сходження на Говерлу, Петрос, або ж, як максимум, траверс Чорногірського хребта.

Завдяки рішенню Федерації Спортивного Туризму України з'явилась мотивація для проходження в цих районах повноцінних маршрутів, протяжність та технічна складність яких відповідає протяжності та технічній складності гірських походів 1 та 2 категорій складності в традиційних районах гірських походів - таких, як Кавказ, Алтай, Тянь-Шань?

Район Ґорґани Українських Карпат вабив нашу групу давно - доволі високі, з вузькими гребенями, як для Карпат, вершини, мала заселеність району - за цими характеристиками Ґорґани випереджають Чорногору і Свидовець, а сильна розчленованість рельєфу, круті схили вершин, вузькі і глибокі долини, кам'янистий грунт та осипи на вершинах, - усе це робить їх суворішими і привабливішими для спортивних груп.

Ці враження лише посилились після походу-розвідки, який ми провели в серпні, буквально пробігши за 3.5 дні маршрутом:с. Осмолода - хр. Матагів - г. Висока - г. Ігровець - пол. Погар (пер. І. Франка) - г. Боревка - г. Лопушна - пол. Рущина - хр. Тавпіширка - с. Бистриця - р. Довжинець - г. Довбушанка - р. Зубринка - пер. Столи - с. Бистриця.

Після цього походу залишилося враження, що навіть влітку експериментальний еталонний маршрут мало чим поступається, скажімо, типовій кавказькій 1-ці. В останньому розділі ми порівняємо їх за технічною складністю та фізичними навантаженнями.

Учасники і керівник, вперше побувавши в Ґорґанах влітку, вирішили, що взимку сюди варто повернутись і пройти весь маршрут - від початку до кінця. Та не так сталося, як гадалося?

За півтора місяці до від'їзду група складалася з семи осіб. З різних причин (травми(!), затягнута сесія, хвороби(!)) склад групи почав різко зменшуватись: за місяць до виїзду група скоротилась до п'яти осіб, а за 2 дні (!!!) - до трьох. Перед керівником постав нелегкий вибір - або заявити, що похід не відбудеться, або ж, порушивши правила, їхати втрьох.

Заявити про те, що похід не відбудеться, значить звести нанівець всі тренування і підготовку до походу. Поїздка ж утрьох означала не тільки значне збільшення фізичного навантаження - адже тропити зможуть лише двоє чоловіків, але й підвищений ризик при будь-яких надвичайних випадках. Навіть при втраті лише одним учасником можливості пересування (травма, хвороба - не дай Бог!) група ставилась у складне становище - лише один учасник міг бігти за допомогою в населений пункт - другий повинен був залишатись із хворим. Крім того, добиратись до найближчого населеного пункту - місця, звідки можна очікувати на допомогу, в зимових умовах в 3-4 рази довше, ніж улітку.

Як знизити ризик виникнення надзвичайної ситуації? Окрім традиційних важелів впливу на ймовірність виникнення таких ситуацій: ретельна фізична та технічна підготовка учасників, старанне вивчення маршруту, підготовка спорядження, одягу, розкладки і т. д. , є ще один дуже важливий важіль - графік руху. Він має бути таким, щоб виключити ймовірність перевтоми будь-кого з учасників групи. Адже саме завдяки втомі ми стаємо неуважними, незібраними, апатичними, наш імунітет послаблюється, а умови життя в поході погіршуються. Неуважності, зумовленої втомою, цілком достатньо, щоб, черговий раз провалившись у жереп під наст, вивернути ногу; апатичний, втомлений учасник не вилізе з намету, щоб поправити розтяжки чи змести сніг під час віхоли, лише знеможений учасник їстиме сніг, підвищуючи цим ризик простудних захворювань.

Звичайно ж, зовсім не стомлюватися в зимовому гірському поході неможливо. Але слід добиватись того, щоб втома була легкою, приємною - як після лижної прогулянки у сонячний день чи після купання у теплому морі ;-).

Варіанти під'їзду та від'їзду

До с. Осмолода - стартового пункту маршруту - з Івано-Франківська можна добратися кількома способами:

• домовитись з приватним перевізником на вокзалі. Ми зробили саме так і, виїхавши близько 9 ранку, об 11 годині вже були на місці. Єдиним недоліком цього варіанту є вартість проїзду - звичайна такса за легкову машину - 1грн/км.
  До Осмолоди близько 80 км, отже ми заплатили 80 грн. за групу;
• близько 9 ранку з автовокзалу йде таксівка до с. Ясень. Близько 11:30 вона там, а після 13:30 через с. Ясень до Осмолоди йде калуський автобус. Варіант, імовірно, дешевший за перший, але в Осмолоду група прибуде лише надвечір;
• з автовокзалу в часовому проміжку 8:30 - 9:00 (о 8:50 ?) йде таксівка прямо до Осмолоди. Теоретично найкращий варіант за співвідношенням вартість/(час прибуття в Осмолоду). Але? Влітку, коли я дізнавався про транспорт до Осмолоди, в касах автовокзалу мені сказали про цю таксівку. Взимку ж, коли ми забажали купити на неї квитки, касир сказала, що нічого про неї не знає. Щоправда, про неї чув водій ясенського автобуса, але на момент, коли він нам це повідомив і вказав місце її зупинки, вона вже від'їхала. Тож, цей варіант, залишаючись найпривабливішим, є все ж доволі міфічним :) .

З с. Татарів - кінцевої точки маршруту - можна виїхати як автобусом, так і дизелем Рахів-Івано-Франківськ. Найсуттєвішим недоліком дизеля є його повільність: о 8:35 він виходить з Рахова і лише о 14:08 прибуває в Івано-Франківськ.

Аварійні виходи з маршруту і його запасні варіанти

З маршруту є можливість зійти у с. Бистриця (о 9:00 та о 12:30 йде таксівка до Надвірної, звідки кожні 10-15 хвилин йде таксівка на Івано-Франківськ). Скоротити маршрут на відрізку с. Осмолода-с. Бистриця можна, ?викинувши? участок пер. Легіонів-г. Дурня-г. Братківська-г. Чорна Клива, спустившись в Бистрицю по хр. Тавпіширка, долиною ріки Салатрук, або ж дорогою з пер. Легіонів. Іншим ймовірним скороченням маршруту є спуск з хребта г. Дурня - г. Чорна Клива по відрогу між г. Гропа та г. Братківська (бл. 1 км від Гропи і 1 км від Братківської) у північно-східному напрямку до с. Климпуші, звідти дорогою до с. Бистриці.

У другій частині маршруту є можливість не робити траверс г. Довбушанка, пройшовши замість цього по д. р. Довжинець до пер. Столи. У разі, якщо група з якихось причин не може завершити маршрут траверсом вершин Малий Ґорґан - Синяк - Хом'як, можна спуститись долиною р. Зубринка і через пер. Переслоп вийти в смт. Яремчу, або ж, піднявшись на пер. Столи, спуститись в с. Паляниця.

Дещо гіршою є ситуація з обходом масивів г. Ігровець та г. Сивуля. Єдиним безпечним шляхом є використання долин струмка Лопушний та р. Бистрик, оскільки райсшток, який траверсує схили хр. Сивуля, в зимових умовах є лавинонебезпечним. Але вказаний обхід пов'язаний із значною втратою та набором висоти.

Зміни маршруту та їх причини

Група змушена була зійти з маршруту в селі Бистриця, спустившись туди по д. р. Салатрук з таких причин:

• поламані снігоступи внаслідок недосконалості їх конструкції та рубки сходин в жорсткому фірні на крутих місцях гребеня г. Висока. В описі спорядженнянаведені ескізи снігоступів, які використовувались групою для пересування по глибокому снігу. У двох учасників снігоступи кріпились між платформою кішок та підошвою черевика. Такий спосіб має дві переваги: 1) рухатись по твердому насту можна не рублячи сходи, за рахунок хорошого зчеплення робочої поверхні кішок, 2) якщо кішки мають автоматичне кріплення, снігоступи одягаються і знімаються дуже швидко. В одного учасника снігоступи мали власне, без кішок, кріплення, але їх зчеплення з жорстким настом було недостатнім, і доводилося рубити сходи. Можливість зняти снігоступи з'явилася не одразу після появи жорсткого фірну, оскільки часто під його тонким шаром лежали зарості жерепу, в які без снігоступів доводилося б глибоко провалюватися на кожному кроці;
• два дні відсидки через негоду на гребені хребта г. Сивуля;
• закладений ще в Києві дефіцит часу. Одній учасниці треба було до 11 лютого бути в Києві. Через відсидку ми прибули в Бистрицю лише 7 лютого.
  Залишалося всього 2 ходових дні, за які встигнути в зимових умовах можна хіба що до пер. Столи і в с. Паляниця. Це все одно б не забезпечило мінімально необхідної для походу 1к. с. протяжності і лише ускладнило б вихід з району. А оскільки група і так складалася лише з трьох учасників, що менше ніж допустимий мінімум для таких походів, то ми змушені були сходити з маршруту всі разом.

Технічний опис проходження маршруту

День 1.

фото 1. На старті в с. Осмолоді, біля шлагбаума. Крайній справа - начальник аварійно-рятувального пункту (КРЗ) Люклян Ігор Якович.

Прибули в Івано-Франківськ. Проґавивши задяки ?люб'язності? касира прямий транспорт до Осмолоди, змушені домовлятись з приватником. За 80 грн.
він нас відвозить на місце. В 10:40 ми в с. Осмолода, біля будиночка з шлагбаумом, що на в'їзді в заповідник (див. фото 1). Зрозуміло, в самому будиночку - нікого. Не довго думаючи, стукаю в крайню, найближчу до шлагбаума, хату і прошу показати мені аварійно-рятувальний пункт.
Виявляється, що я втрапив за адресою - саме тут живе начальник цього пункту Люклян Ігор Якович - дуже приємний і товариський чоловік.

До пів на першу ми оформлюємо документи, обідаємо. Ігор Якович детально пояснив нам накращий шлях підйому на хр. Матагів і навіть провів до початку райсштоку, що веде на нього. Для виходу на цей райсшток слід пройти від шлагбаума по дорозі до автомобільного мосту через р. Молода. Перейшовши міст, рухаємось вздовж трубопроводу вгору лівим (орогр. ) берегом р. Лімниця бл.100м до підвісного містка через річку. Переходимо по містку на правий берег. Одразу біля моста починається райсшток.

фото 2. Підйом по гребеню хр. Матагова.

Ми ж перейшли р. Лімницю по льоду - так видається безпечніше, ніж по підвісному мосту. В самій Осмолоді снігу мало, як за карпатськими мірками, тому перший перехід від початку райсштоку йдемо без снігоступів, провалюючись по кісточки і лише іноді - по коліна. Стоїть чудесна погода - як згодом виявилось, такої погоди нам відведено лише 2 дні - в перший і останній день походу :-( . Райсшток траверсує схили хр. Матагів, прямо вниз, на північний захід, видно с. Осмолоду. Сніг поступово глибшає. В якийсь момент я розумію, що не знаю, чи райсшток пішов дещо вище, дещо нижче, чи прямо, траверсом схилу. Продовжуємо рухатись прямо. Ще через 30-40 м стає зрозуміло, що ми втратили райсшток - та це й не дивно - сніг місцями сягає вже вище колін. Одягаємо снігоступи і вибираємо найкоротший і найлегший для орієнтування шлях - прямо вгору до гребеня хребта, а потім - по гребеню.

фото 3. Бивак на хр. Матагів, під г. 1222.

На гребінь (див. фото 2) виходимо за 1 перехід в місці, що позначене червоним маркером - очевидно, саме тут на гребінь влітку виводить стежка. На гребені сильний вітер і твердий наст, по якому доволі комфортно рухатися в снігоступах. Без них це перетворилося б на муку - ваги людського тіла наст не тримає, глибина його близько пів метра, а в місцях надувів - більше метра.

Піднімаємось, тримаючись гребеня, який поступово розширюється. З'являються повалені дерева, починаємо петляти, вибираючи кращий шлях.

Близько п'ятої вечора, вирівнявши площадку під намет, стаємо на ночівлю на схилі г.1222. Незважаючи на захист лісу, тут, на гребені, сильний вітер (див. фото 3).

День 2.

фото 4.1 Подолання засніжених лісових завалів на хр. Матагів.

Не спрацював будильник, через що ми проспали. Виходимо пізно, близько пів на одинадцяту. Продовжуємо рух гребенем хр. Матагів. Сніг глибшає - лижна палиця довжиною понад 1.5 м легко занурюється по саме руків'я, але в снігоступах ми заглиблюємося лише на 15-30см - значно нижче коліна.
Тропимо по черзі - 15 хв. я, 15 хв. Діма, після цього привал 10-15 хв. Важко. Ще вчора злетіли і загубилися обидва кружальця від моїх телескопічних палиць - вони були не ?рідні? і тримались недостатньо міцно - тож тепер останній іде без палиць. Плавно набираємо висоту гребенем хребта - низька хмарність, видимість - кілька кілометрів, дме сильний вітер.

фото 4.2 Подолання засніжених лісових завалів на хр. Матагів.

Періодично долаємо лісові завали (див. фото 4.1, 4.2) - це чимось нагадує проходження нескладних засніжених льодопадів - не знаєш, коли провалишся в ?тріщину? - пустотуміж деревами. З часом вироблюється відчуття рельєфу, провалюємось значно рідше.

Близько 15 години після того, як ми долаємо черговий підйом (на г. 1507) ліс на північному боці хребта закінчується, починається карпатське криволісся - жереп - щоправда, він засипаний снігом і здогадатись про це можна лише за окремими гілками, які стирчать назовні. Південна сторона гребеня ще прикрита лісом. Ця ділянка гребеня мені незнайома, оскільки літня стежка обходить її траверсом з південного боку, лісом, але взимку стежка не ідентифікується, до того ж швидше, коротше і безпечніше рухатись гребенем.

фото 5.1 Снігова стінка та її спорудження.

Проходимо близько 100 м від початку жерепу і стаємо на ночівлю - очевидно, що пройти г. Високу і г. Ігровець сьогодні вже не встигнемо, далі гребінь відкритий всім вітрам, тому ночівля небезпечна; це наш перший повний ходовий день, ми втомлені, коротше кажучи, пора. Влаштовуємо практичне заняття з побудови захисних снігових стінок для намету (див. фото 5.1,5.2) - саме тут це, схоже, зайва пересторога - нас захищає стіна лісу - але надалі це може знадобитись.

фото 5.2 Снігова стінка та її спорудження.

День 3. Траверс г. Висока(1803 м) - г. Ігровець(1804 м) (1А).

Підйом о 5:00, виходимо о 7:55 - довго і нудно збираємося і одягаємося. Погода ще погіршилась - видимість кількасот метрів, сильний вітер, іноді через гребінь перевалює хмара, і ми рухаємось ?в молоці? (див. фото 6). Рухаємось по сфірнованому снігу, провалюємось лише на 5-10 см - тож йдеться доволі легко. Під снігом - жереп. Рухатись без снігоступів було би практично неможливо - нога провалюється під сніговий шар і далі - поміж гілок в глибину жерепу.

фото 6. В ?молоці? на плечі г.1507 хр. Матагова.

Через 1 короткий (20 хв. ) перехід ліс закінчується. Видимість гіршає з кожною сотнею метрів, разом з цим сильнішає вітер. За кілька переходів за повної відсутності видимості та сильного вітру і орієнтуючись за лінією гребеня піднімаємося на г. Висока. Особливо важкою у фізичному відношення є нижня частина підйому - до ?п'єдесталу? г. Висока (бл. 1740 м) - перший періодично сильно провалюється однією або ж і двома ногами по коліна чи й вище під сніг у жереп - Діма показує чудеса витривалості - практично весь підйом до ?п'єдесталу? він тропить першим.

Вище п'єдесталу - жорсткий фірн, а оскільки снігоступи Діми не агреговані з кішками, він знімає снігоступи і одягає кішки перед початком вершинного злету г. Висока. Тож рухаємось на кішках з лижними палицями. Вершинний зліт - 500 м жорсткого фірну 10-15 градусів, місцями короткі, по 2-3 м участки до 30 градусів. На вершині - пологому, круглому пупирі - ?заморожений?, обліплений снігом тур. Поспіхом фотографуємось, присісти і відпочити бажання немає - лижна палиця, яку тримаю за темляк, висить під кутом 60 градусів до вертикалі.

Основна складність при переході від г. Висока до г. Ігровець - втрапити на вузьку, кілька метрів завширшки, перемичку між ними. Для цього ?відключаю? інтуїцію і покладаюсь виключно на компас. Ура! Ми на перемичці, я впізнаю її, місцями видний напівзаметений райсшток.

Ще один короткий перехід по некрутому бл. 10 градусів жорсткому фірну - і ми на Ігровці. На це вказує великий тур (від літа він майже не змінився - хіба що покрився снігом і льодом) і ухил схилу в усі боки лише донизу.

фото 7. Гребінь хребта Сивулі. Крайнє підвищення справа - г. Боревка (1596), крайнє зліва - г. Лопушна (1694), вершини г. Велика Сивуля(1836) не видно.

Ще одна задача - попасти за відсутності видимості на полонину Погар (пер. І. Франка). Не попадеш - доведеться набирати висоту крутими долинами ріки Лопушна чи струмка Лопушний по горло в снігу. Влітку - жодних проблем - стежка виведе Вас на полонину через 45 хв. - 1 годину руху. Взимку стежки ?немає?. Щоправда, ?немає? і жерепу, який міг би суттєво завадити рухові по азимуту - тож я сповна цим користуюсь.

Фото А1. Хребет Сивулі зі сторони г. Ігровець. Фотографія люб?язно надана сайтом"Верхи і плаї"

Через півгодини спуску небо змилостивилось над нами - ми вийшли з хмари, яка оповила Ігровець, і побачили і полонину Погар, і масив Сивулі (фото 7, А1) - нашу наступну ціль. Зробили привал на обід. Ще годину поблукавши густим лісом, вийшли на полонину.

Сідловина полонини - без снігу, з лежачою травою, дерева поламані вітром. Але вже трохи далі в напрямку Сивулі схили захищені лісом, тож тут глибокий сніг і відносний затишок. О 16:20 стаємо на ночівлю під захистом кореневища поваленого дерева (див. фото 8). Підбиваємо підсумки.

Вони доволі невтішні. Один з моїх снігоступів поламаний - далася взнаки рубка сходин для Діми першу половину підйому на г. Високу. Також поламана (порвались кріплення кружальця) одна з Діминих палиць. Без снігоступів і палиць рухатись практично неможливо, необхідний ремонт. На завтра плануємо полудньовку для ремонту спорядження.

фото 8. Ночівля на пол. Погар (пер. І. Франка)

Є й позитивні підсумки. Очевидно, що ми пройшли траверс, який за технічною складністю цілком відповідає нормальному перевалу 1А к. скл. , а за всіма іншими характеристиками (необхідні фізична, тактична та психологічна підготовка, орієнтування) значно перевищує пересічні перевали 1А на тому ж таки Кавказі.

Основна технічна складність - підйом на г. Висока - жорсткий фірн, - 500 м 10-15 градусів з короткими участками по 2-3 м до 30 градусів, які потребуть використання кішок чи рубки сходин. Рекомендовані місця ночівлі - виключно в лісовій зоні, зі сторони хр. Матагів - не далі, ніж на плечі в. 1507.4, зі сторони масиву г. Сивуля - не далі, ніж на границі лісу поблизу г. Мала Боревка, що знаходиться на південь від пол. Погар.

День 4.

Різко змінюється тиск - ми з Дімою відчуваємо це буквально головою - варто нахилитись і різко піднятись - як її ніби кліщами здавлює біль. Іра пройшла цей етап ще увечері. Відповідно до зміни тиску, увесь день йде важкий, лапатий сніг, видимість кілька десятків метрів.

Згідно виробленого напередодні плану до пів на першу ремонтуємо спорядження і обідаємо. Виходимо о 13:30. Рухаємось по стежці, яка траверсує схили хребта г. Сивуля у північно-західному напрямку до її виходу на гребінь хребта. Тут і стаємо на ночівлю о 16:10. Пройдений шлях - бл. 3 км. Чистий ходовий час - 1:45.

фото 9. На стежці з пол. Погар на гребінь хр. Сивулі

Щодо стежки слід дати деякі пояснення. Знайти її можна лише за однієї умови - ви по ній уже ходили. Хоча б улітку. Ми тут були улітку (пробігли від пол. Погар до гребеня хр. Сивулі за півгодини), але увечері попереднього дня я оббігав у її пошуках весь схил згори донизу. Той шлях, який видавався найбільш схожим на стежку, мене не задовільняв - влітку стежка була доволі широкою, а тут доводиться продиратись крізь гілки дерев. Лише зранку, після відпочинку, я зрозумів у чому річ - глибина снігу сягала двох метрів і рухаючись високо (все-таки 2м!) над стежкою, доводилося продиратись крізь крони. Щоправда, найважчим виявилось знайти стежку і пройти нею близько 100-200 м. Далі, в процесі руху, вона досить легко вгадувалась за просвітом між деревами (див фото 9). За час руху ми одного разу її втратили (пішли нижче), але, піднявшись прямо вгору схилом, легко віднайшли. Під час руху свіжий сніг на крутих схилах іноді з'їжджав під нашою вагою, від лавинної небезпеки рятував лише густий ліс.

День 5.

Виходимо затемно - о 7:20, рухаємось вгору хребтом Сивулі. Віє вітер, йде мокрий сніг. Близько 9:00 виходимо за границю лісу поблизу вершини Боревка (1596). Я оцінюю обстановку. Видимість - кілька метрів, сильний вітер, сніг. Виходити в таку погоду на траверс Сивулі небезпечно, але ще небезпечніше (точніше, лавинонебезпечніше) - завдяки свіжому снігу і відсутності видимості - спускатись з Сивулі на полонину Рущина.

Вертаємось кілька десятків метрів під захист дерев. Готуємо площадку дещо нижче гребня, під кронами кількох ялин. Відсидка. Надворі мете і сипле, під вечір сніг перетворюється на дощ, який йде всю ніч. З дерев змиває весь сніг - він, відвалюючись мокрими зліпками і падаючи з висоти 5-10 м на тент намету, створює враження канонади.

День 6.

Прокидаюсь о 4:30, і навіть не вилазячи з намету, розумію, що сьогодні нікуди не підемо - надворі завиває вітер, ллє дощ. Вирішуємо, що завтра кудись підемо - або вниз по гребеню, або вгору - як дозволить погода.

День 7. Траверс г. Лопушна (1694) - г. Вел. Сивуля (1836) - г. Мал. Сивуля (1818) (1Б).

фото 10. На гребені хр. Сивулі

Виходимо затемно, о 7:15. Низька хмарність, але видимість хороша - видно вогні с. Гута. Рухаємось гребенем хребта Сивулі в напрямку вершини. Гребінь вкритий фірном, під яким вже звичний жереп, на південь невеликі (до 1м) надуви (див фото 10). Рухаємось доволі швидко, іноді знімаючи снігоступи на кам'янистих участках гребеня - тут сніг не тримається, його здуває майже повністю.

фото 11. Вершинний зліт г. Вел. Сивуля (1836)

На західному плечі г. Вел. Сивуля фотографуємось (див. фото 11). Вершинний зліт г. Вел. Сивуля - визначальний участок траверсу. Жорсткий 30 градусний фірн , покритий шкіркою льоду - далося взнаки потепління і дощі - до того ж, вітер буквально валить з ніг. Піднімаємось на кішках з лижними палицями (фото 12), сподіваючись, що ніхто не впаде - в обидва боки є можливість далекого і стрімкого падіння.

фото 12. Підйом на г. Вел. Сивуля (1836) по заледенілому схилу.

Близько 11 год. ми на вершині - це просто купа обмерзлого каміння. Фотографуємось (фото 13) і рухаємось далі. Спуск в напрямку г. Мал. Сивуля, як і підйом на неї значно пологіші - такі ж, як на г. Ігровець та г. Висока.

фото 13. На вершині г. Вел. Сивуля (1836)

На вершині Малої Сивулі - бетонний стовп (фото 14). Видимість погана, спускаємось від стовпа по азимуту на пол. Рущина, забираючи дещо лівіше - долина р. Бистриця-Солотвинська значно пологіша у верхів'ях, ніж долина струмка Негрова. Верхня частина спуску - сфірнований сніг, нижче, за границею лісу - важкий, мокрий сніг. Через кількасот метрів спуску з'являється видимість - ми вийшли з хмари, яка оповила Сивулю. Спуск зайняв близько 45 хвилин. На полонині Рущина обідаємо, відпочиваємо.

фото 14. Стовп на вершині г. Мал. Сивуля (1818)

О 13:05 виходимо і рухаємось в напрямку хр. Тавпіширка. На сідловині за г.1359 близько 15:30 стаємо на ночівлю. Деякі складнощі викликали пошуки дороги, що йде у напрямку хр. Тавпіширка - влітку ми тут трохи заблукали, спустившись у долину р. Пляйська, а зараз, узимку, нам довелося певний відрізок шляху пройти навпростець по лісу до виходу на очевидну дорогу (див. фото 15).

фото 15. Дорога в бік хр. Тавпіширка.

Свідомо стали на ночівлю доволі рано - назавтра ми вирішили порушити маршрут руху і спуститись у с. Бистриця долиною р. Салатрук - це, здається, найкоротший шлях туди, який на відміну від руху хр. Тавпіширка, не потребує підйомів і практично не залежить від погоди. До того ж, долиною р. Салатрук йде лісовозна дорога, на яку ми покладали особливі сподівання, оскільки мої снігоступи знову потребували доволі серйозного ремонту.

Сьогодні ми пройшли траверс г. Лопушна (1691) - г. Вел. Сивуля (1836) - г. Мал. Сивуля (1811). Визначальний участок - вершинний західний гребінь г. Вел. Сивуля - протяжність 200м, 30-градусний фірн, вкритий льодом. Я би оцінив цей траверс як 1А*, у нашому випадку, завдяки льоду - як 1Б.

День 8.

Виходимо о 7:20. Планую спуститись у д. р. Салатрук по відрогу плоскої вершини, що розташована зразу за сідловиною у напрямку руху до хр. Тавпіширка.
Але чомусь майже одразу після виходу змінюю свої наміри - і ми спускаємось з сідловини прямо вниз вздовж, здавалося б, дороги. ?Дорога? через кількасот метрів перетворюється на вузьку, затиснуту з обох боків крутими схилами, долину струмка. Рухаємось по сніговій ?подушці? по руслу, періодично обходячи чи перелазячи завали, перестрибуючи участки відкритої води. Півтори години чистого ходового часу у нас зайняв участок від місця ночівлі до першого великого правого притоку ріки - цей приток огинає той відріг, по якому я початково планував спуститись. За відстанню це не більше 2 км. Яким же було розчарування, коли ми побачили, що по відрогу проходить дорога!!!

Далі починаються вирубки по обидва боки ріки. Продовжуємо рухатись по руслу - бл. 500 м до впадіння значного притоку, який бере початок на схилах г. Негрова (позначка 944.0 м)? тут долина сильно розширюється, з'являється накатана лісовозна дорога, якою ми (вже без снігоступів :-)) рухаємось близько 10 км до с. Бистриця. Ця дорога заслуговує окремої розповіді - вода, болото і мокрий сніг на ній призвели до того, що шкіряні черевики двох учасників (крім керівника, який був взутий у пластикові), промокли наскрізь вперше за похід - воду з них потрібно було виливати.

Близько 15:00 ми в с. Бистриця. Мої снігоступи після проходження верхів'їв Салатрука розламані, Дімині потребують серйозного ремонту, почали ламатись Ірині. Без снігоступів рухатись безглуздо, через 3 дні Ірі треба бути в Києві, коротше кажучи, за всіма ознаками, похід пора закінчувати.

Ми його закінчили, заночувавши у готелі ?Водограй? - за 25 грн. за одного - але гарячий душ, здається, нами тоді оцінювався вище.

День 9.

О 9:00 виїжджаємо з с. Бистриця на таксівці. Таксівка - ?Газель? - забита - ми їдемо разом з групою лижників з київського турклубу ?Крокус? - вони закінчили похід 1 к. с. Через годину ми у Надвірній, а ще через годину - в Івано-Франківську.

Графік руху

?	Відрізок маршруту	км **	D h,m	час, год:хв	характер шляху	метеоумови
1	c. Осмолода-хр. Матагів (г.1222)	3	500	13:00-16:30	райсшток, широкий засніжений гребінь	сонячно, сильний вітер
2	м. н. -хр. Матагів (плече г.1507)	3	300	10:30 - 15:30 (-1)*	глибокий сніг на гребені, лісові завали	змінна хмарність, вітряно
3	м. н. -хр. Матагів (до початку підйому на "п'єдестал" бл. 1740 м) г. Висока)	1,2	50	7:55-9:00	жереп, покритий щільним настом. Майже не провалюємось	змінна хмарність, вітряно
	підйом на "п'єдестал" (бл. 1740 м) г. Висока	0,5	180	до 9:45	жереп, покритий настом. Іноді провалюємось по коліна і вище	сильний вітер, видимість 30-40м
	"п'єдестал" - початок підйому на г. Висока	1	0	до 10:05	широкий гребінь, щільний наст, майже не провалюємось	сильний вітер, видимість 15-20м
	вершинний зліт г. Висока	0,5	60	до 10:30	жорсткий фірн 10-15 градусів, місцями короткі, по 2-3 м участки до 30 градусів, рух на кішках	на вершині ураганний вітер, видимість бл.10м
	г. Висока-перемичка між г. Висока та г. Ігровець	0,5	-60	до 10:50	широкий пологий гребінь 10-15град. , жорсткий фірн, рух на кішках	ураганний вітер, видимість бл.10м
	перемичка	0,5	20	до 11:10	вузький (бл. 3м) гребінь, дорсткий фірн, виходи скель, льоду. Рух на кішках	ураганний вітер, видимість бл.10м
	підйом на г. Ігровець від перемички	0,5	50	до 11:30	широкий пологий гребінь 10-15град. , жорсткий фірн, рух на кішках	ураганний вітер, видимість бл.10м
	спуск з г. Ігровець на пол. Погар	3,5	-475	до 16:30 (-1)*	фірн, рух на кішках, у зоні лісу - глибокий пухкий сніг	сильний вітер, видимість бл.10м, нижче - хмарно, але хороша видимість
4	пол. Погар - гребінь хр. Сивуля	2	60	13:30-16:10	глибокий свіжий сніг, траверс схилу місцями до 30 град. у зоні лісу	хмарно
5	м. н. - г. Боревка	1	160	7:20-8:55	широкий гребінь, глибокий свіжий сніг	хмарно, після виходу з лісу - сильний вітер, віхола, видимість 50м.
6	Відсидка	0	0			мокрий сніг, дощ, сильний вітер
7	м. н. - зах. плече г. Сивуля (бл.1780)	3,5	200	7:15 - 10:50	широкий гребінь, жереп, покритий настом, помірно провалюємось	перемінної сили вітер, хмарно, але хороша видимість
	вершинний зліт г. Сивуля - г. Сивуля	0,5	55	до 10:50	гребінь бл 30град, жорсткий фірн з шкіркою льоду, рух на кішках	ураганний вітер, перемінна видимість.
	г. Сивуля - г. Мал. Сивуля	1	-85+68	до 11:15	широкий гребінь, некрутий (до 15 град. ) фірн, місцями глибкий сніг. Рух на снігоступах.	сильний вітер, перемінна видимість
	г. Мал. Сивуля - пол. Рущина	1,5	-400	до 12:05	некрутий схил (до 20град. ), у верхній частині - фірн, у нижній, в зоні рідколісся - глибокий сніг. Рух з випущеними лавинними стрічками.	хмарно, видимість 500 м - 1км
	пол. Рущина - г.1359 - сідловина за нею перед підйомом на хр. Тавпіширка	3	30-20+20-150+30-150	до 15:30 (-1)*	дорога, покрита глибоким снігом.	хмарно, туман
8	м. н. - верхів'я. р. Салатрук -до першого великого правого притоку.	1,5	-200	7:20-9:20	рух по руслу, по сніговій "подушці" над водою, лісові завали.	легкий туман
	до позначки 944.0	0,7	-50	до 10:10	русло ріки, колія лісовоза по руслу, лід, сніг, вода	сонячно
	позначка 944.0 - с. Бистриця	10	-250	до 15:00 (-1)*	лісовозна дорога - місцями по коліі - по воді.	сонячно, після 14:00 - мряка.
*	в інтервал часу включено годинний привал на обід
**	відстань в таблиці вказана без врахування гірського коефіцієнту 1.2
	сумарна відстань(з коеф. 1.2)	46,7
	сумарний набір висоти		1783

Визначальні перешкоди маршруту

Вид перешкоди	Рекомендована категорія складності	Характеристика перешкоди (характер, висота, новизна, найменування та інші)	Шлях проходження (для локальних перешкод)
траверс г. Висока-г. Ігровець	1А	г. Висока(1803 м) - г. Ігровець(1804 м) Основна тех. складність - підйом на г. Висока - жорсткий фірн, - 500 м 10-15 градусів з короткими участками по 2-3 м до 30 градусів, які потребуть використання кішок чи рубки сходин.	гребенем хребта, з північного заходу через хр. Матагів. Спуск на пол. Погар Рекомендовані місця ночівлі: плече в. 1507.4 на хр. Матагів, пол. Погар.
траверс г. Лопушна (1691) - г. Вел. Сивуля (1836) - г. Мал. Сивуля (1811).	1А* (1Б за фактом проходження)	Визначальний участок - вершинний західний гребінь г. Вел. Сивуля - протяжність 200м, 30-градусний фірн, може бути вкритий льодом.	Рекомендовані місця ночівлі: на гребені нижче г. Боревка (1596) та на пол. Рущина.

Потенційно небезпечні ділянки на маршруті

Потенційно небезпечним є проходження обидвох траверсів в негоду та за поганої видимості. Особливо складними для орієнтування є:

• участок г. Висока - г. Ігровець - через необхідність втрапити на вузьку перемичку між ними. Рекомендації: триматись більш пологого західного схилу гребеня. Рух за азимутом строго на південь з вершини г. Висока.
• спуск з г. Ігровець на пол. Погар. Рекомендації: рух за азимутом в напрямку г. Мал. Боревка, з неї за азимутом на пол. Погар.
• спуск з г. Мал. Сивуля на пол. Рущина. Рекомендації: Рух по неявно вираженому гребеню за азимутом 500 м на південний схід, далі - на півд. захід до виходу на пол. Рущина. Краще більше відхилитись на схід, оскільки д. р. Бистриця-Солотвинська в районі пол. Рущина є значно пологішою за д. р. Негрова.

Потенційно лавинонебезпечними є:

• спуск з г. Ігровець на пол. Погар у верхній, безлісій частині. На щастя, тут часто дме сильний вітер, сніг доволі жорсткий і сфірнований, а крутизна схилу незначна;
• спуск з г. Мал. Сивуля на пол. Рущина.

Особливості спорядження

Пересування по маршруту сильно сповільнюється значним сніговим покривом. Варто лише зазначити, що глибина снігу сягає місцями 2м!, а її середнє значення по маршруту - близько 1.5 м. Зимовий сніг пухкий і незлежаний, тож без спеціальних засобів пересування людина з рюкзаком провалюється в нього по пояс, а місцями й по груди. Для запобігання цьому слід використовувати снігоступи або лижі. Ми використовували жорсткі снігоступи конструкції Рєзнікова [1]. Вони виготовлюються з одного листа дюралюмінію, а кріпленнями їх слугують кріплення кішок, що стають, таким чином, необхідним елементом спорядження. Для зручності пересування необхідні також лижні палиці. Основними перевагами цих снігоступів є:

• простота у виготовленні;
• зручність у пересуванні (підйом, спуск, траверс) схилами довільної (!) крутизни;
• надзвичайна зручність при русі по снігу, поверхня якого вкрита тонкою, але жорсткою (іноді льодовою) шкіркою-настом, що є характерним для безлісих участків гребенів хребтів. Рух на лижах такими ділянками є доволі складним і проблематичним через небезпеку зриву, без лиж чи снігоступів - дуже важким, оскільки необхідно витрачати значну енергію на ?прорубування? насту. Площа снігоступів достатня для забезепечення руху людини по насту, а кішки, за рахунок яких вони кріпляться, забезпечують надійне зчеплення з його поверхнею.

Рис. 1. Снігоступи конструкції Рєзнікова. Див. також на http://www.mountain.ru/people/Buyanov/2002/snaryag

Основні зміни до конструкції, що були внесені нами, полягають у забезпеченні кріплення снігоступів до підошви за допомогою платформенних кішок конструкції Муравйова. Це кріплення забезпечується прямокутним вирізом у поверхні снігоступів (див. рис. 1) , в який вставляються дужки кріплення кішок. Двоє з учасників мали кішки Муравйова з вказаним кріпленням, а третій - виготовив для снігоступів спеціальне кріплення, що не потребувало використання кішок. За це ми і поплатились :( . На жорсткому насті г. Висока керівник групи змушений був бити сходи для учасника із снігоступами без кішок, внаслідок чого снігоступи керівника, не розраховані на таке навантаження дістали серйозні ушкодження.
Щоправда, пришвидшили цей процес також один з недоліків конструкції снігоступів, а саме - зрізи (див. рис. 1) в носовій частині снігоступа, та недбалість (з точки зору опору матеріалів) у виконанні вирізу для кріплення кішок.

Рельєфом, наче спеціально ?придуманим? для снігоступів, є щільний вітровий наст, який слугує покривом заростям жерепу. Рух по такій поверхні на лижах, як вже було сказано, є небезпечним, а без лиж - надзвичайно енергоємним. Навіть у снігоступах лідер час від часу провалювався. Це призводило до сильного нерівномірного навантаження на снігоступи, що також сприяло їх виходу з ладу.

Загалом же висновки щодо цього елемента спорядження такі:

• снігоступи вкрай необхідні і зручні;
• вони потребують деякої модифікації для зміцнення конструкції.

Перелік спеціального групового спорядження: назва шт мотузка d10мм, статична 1 лавинна лопата 2 ножовка по дереву (для вирізання снігових цеглин) 1	Перелік спеціального особистого спорядження: назва шт система 1 прусик 1 карабін 1 кішки 1 льодоруб 1 лижні палиці, пар 1 снігоступи, пар 1 лавинна стрічка,м 15

Підсумки, висновки і рекомендації із проходження маршруту

Незважаючи на те, що далеко не весь маршрут був пройдений нашою групою, деякі висновки та рекомендації щодо аналогічних маршрутів можуть бути зроблені. Ми поділимо ці висновки на окремі групи, які стосуються фізичної, технічної підготовки учасників та тактичних міркувань.

Технічна складність.

• технічна складність пройденого маршруту відповідає технічній складності маршрутів 1-2 к. с. , а повного маршруту - 2 к. с. Траверс г. Висока - г. Ігровець є самостійною перешкодою, складність якої легко може бути оцінена на рівні 1А. Траверс масиву г. Сивуля в технічному плані є дещо складнішим через крутий західний вершинний зліт г. Вел. Сивуля, і за відсутності льодового покриву може бути прирівняний до простого перевалу в класі 1Б к. с. , або ж дуже складного - 1А к. с. За несприятливих умов - наявності льоду на схилах - його складність цілком відповідає вимогам до складності перевалів 1Б к. с. ;
• два вказані траверси не повинні класифікуватись як одна перешкода, адже між ними лежить поросла лісом сідловина пол. Погар, спуск до якої потребує скидання (і, відповідно, набору в подальшому) бл.500 м висоти. Для порівняння: спуск з пер. Джаловчат (1Б) в д. р. Аксаут до початку стежки на пер. Алібек (1А) на Зах. Кавказі в районі с. Домбай також потребує скидання 500м висоти. Але навряд чи хтось скаже, що це - перевальна зв'язка!
• в літніх умовах траверс масиву г. Сивуля легко ?тягне? на простий перевал 1А к. с. , траверс масиву г. Довбушанка також має не нижчу складність. За альпіністським класифікатором зимовий траверс Ігровець-Сивуля оцінено як 1Б, так само, як і сходження на г. Довбушанка;
• впевнений, що складність зимового траверсу г. Довбушанка також перевищує вказані 1 А к. с. Визначальним при проходенні траверсу є верхня частина схилу, який веде на південь з південно-східного плеча гори і переходить у відріг, що спускається до р. Зубринка.

Фізичні нагрузки:

• зимові походи характерні значною стартовою вагою рюкзаків. Вона перевищує відповідний показник як для літніх карпатських походів, так і для гірських походів тієї ж категорії складності в великих горах. Це пов'язане з необхідністю брати окрім спеціального гірського спорядження (яке приблизно те ж саме, що і для літніх походів в великих горах) ще й специфічно зимові речі - велику кількість теплого одягу, теплі спальники, спеціальне зимове спорядження, таке як снігоступи, лавинні лопати, ножовка для вирізання снігових цеглин;
• необхідність тропити значно збільшує фізичні навантаження, окрім того, через низькі температури протягом усієї доби великих енергозатрат потребує навіть просто обігрів організму;
• протяжність всього маршруту значно перевищує вказані у класифікаторі 105км. В різних варіантах (різні способу підйому на хр. Матагів, спуску з г. Чорна Клива, спуску в с. Татарів з г. Хом'як ) його величина коливається в межах 120-135 км, що характерне скоріше для маршрутів 2к. с. ;
• тривалість подорожі і складність організації заброски (поїздка в с. Бистриця означає втрату однієї доби для групи) також означає збільшення стартової ваги рюкзаків. Причини великої тривалості подорожі та орієнтовний оптимальний графік руху наведені в тактичних міркуваннях;
• сумарний набір висоти на маршруті перевищує 5200 м. Для порівняння ми наведемо 2 приклади класифікованих, еталонних ниток маршрутів 1к. с. на Західному Кавказі - традиційному районі проведення таких походів:

а) Пос. Красный Карачай - р. Аксаут - р. Киче-Теберда пер. Хутый (1А) - р. Б. Хутый - пос. Домбай - радиальный выход к лед. Алибек - р. Домбай-Ульген?пер. Чучхур (н/к)? р. Бу-Ульген - С. Приют - пер. Клухор (1А) - Ю. Приют - пос. Гвандра. Сумарний набір висоти бл.2500м. Лише бл.30 км маршруту проходить не по автомобільній дорозі.

б) Пос. Теберда - оз. Муруджинские - пос. Домбай - р. Алибек - пер. Алибек (1А) - р. Аксаут - пер. Халега(н/к) - лед. Марух С. - пер. Марух (1А) - р. Ю. Марух р. Чхалта - пос. Чхалта. Сумарний набір 2751м.

Єдине, чим поступається еталонний зимовий маршрут наведеним - це абсолютна висота над рівнем моря. За всіма ж іншими показниками він є значно складнішим.

Тактичні міркування.

Для успішного орієнтування на маршруті в зимових умовах вкрай бажаним є проходження маршруту влітку - це значно спростить орієнтування взимку. Дуже важливим також є якісний картографічний матеріал. Ми використовували карту-путівник ?Центральні Ґорґани? видавництва ?Аерогеодезія? [2] , що влітку 2003 надійшла у продаж.

При плануванні денних переходів та місць ночівель слід враховувати такі обставини:

• нестійка погода, нетривалі ?вікна? хорошої погоди, складність орієнтування в негоду;
• короткий зимовий день (на початку лютого рухатись можна лише з 7:20 до 17:00);
• ураганний вітер на гребенях хребтів в негоду.

У зв'язку з цими обставинами слід:

• планувати запасні варіанти - шляхи обходу визначальних перешкод (траверсів хребтів) долинами, або ж планувати значний час на перечікування негоди;
• максимально використовувати світлий час доби - виходити бажано близько сьомої ранку, а на ночівлю ставати не пізніше за 16:30. Бути готовими до того, що все життя групи на биваку проходитиме в сутінках та в темряві;
• планувати ночівлі за можливості в лісовій зоні. При ночівлі поза лісом, на гребенях хребтів спорудження вітрозахистних снігових споруд (стінки, печери, іглу) є обов'язковим;
• розраховувати на приготування їжі виключно на принесенному з собою штучному паливі (газ, бензин). На дрова можна розраховувати лише при ночівлі в долинах рік чи за надзвичайних обставин. В інших випадках пошук/рубка дров і приготування їжі на багатті потребує невиправдано багато часу та енергозатрат;
• розраховувати, що всю необхідну воду доведеться топити із снігу. У рідкому вигляді вода є лише у долинах рік, а їхні верхів'я засипані снігом. За час нашої короткої подорожі ми не топили сніг лише в обід першого дня - в с. Осмолода - в наших термосах був кип'яток з поїзда.

З урахуванням цих обставин приблизний графік руху за ідеальної погоди та інших сприятливих обставин міг би виглядати так:

1 день (день приїзду). с. Осмолода - хр. Матагів (в районі в.1222 чи г. Фашори при підйомі від р. Кузьминець);2 день. м. н. - хр. Матагів, півд. сх. плече г.1507;3 день. м. н. - г. Висока - г. Ігровець - пол. Погар - траверс схилів хр. Сивуля до виходу на гребінь хребта;4 день. м. н. - траверс хр. Сивуля - пол. Рущина - сідловина за г.1359 по дорозі на хр. Тавпіширка;5 день. м. н. - пер. Легіонів;6 день. м. н. - півн. зах. плече г. Дурня, у зоні лісу;7 день. м. н. - г. Дурня - г. Братківська - г. Руська (ночівля поза лісовою зоною!);8,9 день. м. н - г. Чорна Клива - с. Бистриця (полудньовка);10 день. м. н. д. р. Довжинець - підйом по півд. -зах. відрогу г. Довбушанка до г.1546 - границі лісу;11 день. м. н. - траверс г. Довбушанка - д. р. Зубринка - пол. Бладжив (півд. -зах. схил г. Мал. Ґорґан);12 день. м. н. - г. Мал. Ґорґан - г. Синяк - г. Хомяк - ур. Бараня чи д. р. Женець.13 день (чи рух ?до упору? в попередній день). м. н. - с. Татарів.

Тепер додамо мінімум 3 дні на негоду (це дуже оптимістично!) і отримаємо 16 днів. Чи можете ви вказати ще хоча б одну класифіковану ?одиничку?, хай навіть у міжсезоння, яка має таку тривалість? За цей час на Центральному Кавказі влітку можна пройти ?четвірку?.

З урахуванням сказаного вважаємо, що:

еталонний маршрут слід класифікувати як маршрут 2 к. с. Локальними перешкодами при цьому є:

• траверс г. Висока - г. Ігровець (1А);
• траверс г. Вел. Сивуля - г. Мал. Сивуля (1А*);
• траверс г. Дурня - г. Чорна Клива (складність невідома, ймовірно 1А-1Б);
• траверс масиву г. Довбушанка (1Б);
• траверс г. Мал. Ґорґан - г. Синяк - г. Хом'як ( складність невідома, ймовірно 1Б - крутизна і характер схилів близький до тих же показників г. Довбушанка );

випуск на маршрут проводити згідно вимог до міжсезонних гірських походів.
Ця умова, щоправда, практично ставить хрест на проведенні гірських походів у Карпатах - для участі в поході 1 к. с. учасники повинні мати досвід літнього походу 1 к. с. у великих горах. Але ж рішення класифікувати зимові маршрути в Карпатах було викликане саме бажанням дозволити учасникам з досвідом їх проходження брати участь одразу у походах 2 к. с. у великих горах! В якості компромісу можна запропонувати схему, коли для участі в зимових гірських походах 1к. с. досить мати досвід пішохідних походів 2к. с. чи лижних походів 1к. с. , які можна пройти по території України.

Перелік посилань

• http://www.mountain.ru/people/Buyanov/2002/snaryag/
• Карта 1:50000 ?Центральні Ґорґани?, вид-во ДНВП ?Аерогеодезія ?, Київ, 2003.

470 Kb	285 Kb	330 Kb
Карта маршруту. Вершина Вел. Сивуля вказана тут як. г. Лопушна (1836.0), вершина Мал. Сивуля - як г. Сивуля (1818.5). Справжня г. Лопушна - це відмітка 1694.7 - підняття перед північно-західним плечем г. Вел. Сивуля (1836.0).

Замість епілогу.

Областна МКК розглянула даний звіт і вирішила:

• г. Сивуля на момент проходження, очевидно, відповідала 1Б к. с. , але оскільки група випускалась в 1-ку, то не може з 1-ки вийти н/к з елементами 2-ої категорії і все тут. Тому учасникам групи слід зарахувати траверс хр. Сивулі як 1А. Отже, за версією МКК це н/к з ел. 1 к. с. ;
• за порушення правил проведення туристських походів, тобто за те, що група складалась лише з трьох осіб замість мінімум чотирьох, керівнику проведення походу не зарахувати;
• учасникам видати довідки про похід н/к з ел. 1 к. с. , а звіт залишити на зберігання в бібліотеці обласного турклубу.

Склад:
-Савчинський Богдан, керівник, завгосп, фотограф
- Поворознюк Ірина, медик
- Михальчук Дмитро, фотограф

---

Вид туризму: гірський
Категорія складності: н/к з ел. 2 к. с
Термін: 31.01.04-8.02.04
Протяжність активної частини походу: 47 км
Маршрутна книжка ?3-04, Обласна МКК м. Києва