<<дивитись початок звіту

  Графік руху:

Визначальні перешкоди маршруту:

  Потенційно небезпечні ділянки на маршруті. 

Потенційно небезпечним є проходження обидвох траверсів в негоду та за поганої видимості. Особливо складними для орієнтування є:

• участок г.Висока - г.Ігровець – через необхідність втрапити на вузьку перемичку між ними. Рекомендації: триматись більш пологого західного схилу гребеня. Рух за азимутом строго на південь з вершини г. Висока.
• спуск з г.Ігровець на пол.Погар. Рекомендації: рух за азимутом в напрямку г.Мал.Боревка, з неї за азимутом на пол.Погар.
• спуск з г.Мал.Сивуля на пол.Рущина. Рекомендації: Рух по неявно вираженому гребеню за азимутом 500 м на південний схід, далі – на півд.захід до виходу на пол.Рущина. Краще більше відхилитись на схід, оскільки д.р. Бистриця-Солотвинська в районі пол.Рущина є значно пологішою за д.р.Негрова.

Потенційно лавинонебезпечними є:

• спуск з г.Ігровець на пол.Погар у верхній, безлісій частині. На щастя, тут часто дме сильний вітер, сніг доволі жорсткий і сфірнований, а крутизна схилу незначна;
• спуск з г.Мал. Сивуля на пол.Рущина.

Пересування по маршруту сильно сповільнюється значним сніговим покривом. Варто лише зазначити, що глибина снігу сягає місцями 2м!, а її середнє значення по маршруту – близько 1.5 м. Зимовий сніг пухкий і незлежаний, тож без спеціальних засобів пересування людина з рюкзаком провалюється в нього по пояс, а місцями й по груди. Для запобігання цьому слід використовувати снігоступи або лижі. Ми використовували жорсткі снігоступи конструкції Рєзнікова [1]. Вони виготовлюються з одного листа дюралюмінію, а кріпленнями їх слугують кріплення кішок, що стають, таким чином, необхідним елементом спорядження. Для зручності пересування необхідні також лижні палиці. Основними перевагами цих снігоступів є:

• простота у виготовленні;
• зручність у пересуванні (підйом, спуск, траверс) схилами довільної (!) крутизни;
• надзвичайна зручність при русі по снігу, поверхня якого вкрита тонкою, але жорсткою (іноді льодовою) шкіркою-настом, що є характерним для безлісих участків гребенів хребтів. Рух на лижах такими ділянками є доволі складним і проблематичним через небезпеку зриву, без лиж чи снігоступів – дуже важким, оскільки необхідно витрачати значну енергію на “прорубування” насту. Площа снігоступів достатня для забезепечення руху людини по насту, а кішки, за рахунок яких вони кріпляться, забезпечують надійне зчеплення з його поверхнею.

Рис. 1. Снігоступи конструкції Рєзнікова. Див. також на www.mountain.ru/

Основні зміни до конструкції, що були внесені нами, полягають у забезпеченні кріплення снігоступів до підошви за допомогою платформенних кішок конструкції Муравйова. Це кріплення забезпечується прямокутним вирізом у поверхні снігоступів (див. рис. 1) , в який вставляються дужки кріплення кішок. Двоє з учасників мали кішки Муравйова з вказаним кріпленням, а третій – виготовив для снігоступів спеціальне кріплення, що не потребувало використання кішок. За це ми і поплатились :( . На жорсткому насті г.Висока керівник групи змушений був бити сходи для учасника із снігоступами без кішок, внаслідок чого снігоступи керівника, не розраховані на таке навантаження дістали серйозні ушкодження. Щоправда, пришвидшили цей процес також один з недоліків конструкції снігоступів, а саме – зрізи (див. рис. 1) в носовій частині снігоступа, та недбалість (з точки зору опору матеріалів) у виконанні вирізу для кріплення кішок.

Рельєфом, наче спеціально “придуманим” для снігоступів, є щільний вітровий наст, який слугує покривом заростям жерепу. Рух по такій поверхні на лижах, як вже було сказано, є небезпечним, а без лиж – надзвичайно енергоємним. Навіть у снігоступах лідер час від часу провалювався. Це призводило до сильного нерівномірного навантаження на снігоступи, що також сприяло їх виходу з ладу.

Загалом же висновки щодо цього елемента спорядження такі:

•   снігоступи вкрай необхідні і зручні;
•   вони потребують деякої модифікації для зміцнення конструкції.

Підсумки, висновки і рекомендації із проходження маршруту.

Незважаючи на те, що далеко не весь маршрут був пройдений нашою групою, деякі висновки та рекомендації щодо аналогічних маршрутів можуть бути зроблені. Ми поділимо ці висновки на окремі групи, які стосуються фізичної, технічної підготовки учасників та тактичних міркувань.

Технічна складність.

• технічна складність пройденого маршруту відповідає технічній складності маршрутів 1-2 к.с., а повного маршруту – 2 к.с. Траверс г.Висока – г.Ігровець є самостійною перешкодою, складність якої легко може бути оцінена на рівні 1А. Траверс масиву г.Сивуля в технічному плані є дещо складнішим через крутий західний вершинний зліт г.Вел.Сивуля, і за відсутності льодового покриву може бути прирівняний до простого перевалу в класі 1Б к.с., або ж дуже складного – 1А к.с. За несприятливих умов – наявності льоду на схилах – його складність цілком відповідає вимогам до складності перевалів 1Б к.с.;
• два вказані траверси не повинні класифікуватись як одна перешкода, адже між ними лежить поросла лісом сідловина пол.Погар, спуск до якої потребує скидання (і, відповідно, набору в подальшому) бл.500 м висоти. Для порівняння: спуск з пер.Джаловчат (1Б) в д.р.Аксаут до початку стежки на пер.Алібек (1А) на Зах.Кавказі в районі с.Домбай також потребує скидання 500м висоти. Але навряд чи хтось скаже, що це – перевальна зв'язка!
• в літніх умовах траверс масиву г.Сивуля легко «тягне» на простий перевал 1А к.с., траверс масиву г.Довбушанка також має не нижчу складність. За альпіністським класифікатором зимовий траверс Ігровець-Сивуля оцінено як 1Б, так само, як і сходження на г.Довбушанка;
• впевнений, що складність зимового траверсу г.Довбушанка також перевищує вказані 1 А к.с. Визначальним при проходенні траверсу є верхня частина схилу, який веде на південь з південно-східного плеча гори і переходить у відріг, що спускається до р.Зубринка.

Фізичні нагрузки:

• зимові походи характерні значною стартовою вагою рюкзаків. Вона перевищує відповідний показник як для літніх карпатських походів, так і для гірських походів тієї ж категорії складності в великих горах. Це пов'язане з необхідністю брати окрім спеціального гірського спорядження (яке приблизно те ж саме, що і для літніх походів в великих горах) ще й специфічно зимові речі – велику кількість теплого одягу, теплі спальники, спеціальне зимове спорядження, таке як снігоступи, лавинні лопати, ножовка для вирізання снігових цеглин;
• необхідність тропити значно збільшує фізичні навантаження, окрім того, через низькі температури протягом усієї доби великих енергозатрат потребує навіть просто обігрів організму;
• протяжність всього маршруту значно перевищує вказані у класифікаторі 105км. В різних варіантах (різні способу підйому на хр. Матагів, спуску з г.Чорна Клива, спуску в с.Татарів з г.Хом'як ) його величина коливається в межах 120-135 км, що характерне скоріше для маршрутів 2к.с.;
• тривалість подорожі і складність організації заброски (поїздка в с.Бистриця означає втрату однієї доби для групи) також означає збільшення стартової ваги рюкзаків. Причини великої тривалості подорожі та орієнтовний оптимальний графік руху наведені в тактичних міркуваннях;
• сумарний набір висоти на маршруті перевищує 5200 м. Для порівняння ми наведемо 2 приклади класифікованих, еталонних ниток маршрутів 1к.с. на Західному Кавказі – традиційному районі проведення таких походів:

а) Пос. Красный Карачай — р. Аксаут — р. Киче-Теберда пер. Хутый (1А) — р. Б. Хутый — пос. Домбай — радиальный выход к лед. Алибек — р. Домбай-Ульген—пер. Чучхур (н/к)— р. Бу-Ульген — С. Приют — пер. Клухор (1А) — Ю. Приют - пос. Гвандра. Сумарний набір висоти бл.2500м. Лише бл.30 км маршруту проходить не по автомобільній дорозі.

б) Пос. Теберда — оз. Муруджинские — пос. Домбай - р. Алибек — пер. Алибек (1А) — р. Аксаут — пер. Халега(н/к) — лед. Марух С. — пер. Марух (1А) — р. Ю. Марух р. Чхалта — пос. Чхалта. Сумарний набір 2751м.

Єдине, чим поступається еталонний зимовий маршрут наведеним – це абсолютна висота над рівнем моря. За всіма ж іншими показниками він є значно складнішим.

Тактичні міркування.

Для успішного орієнтування на маршруті в зимових умовах вкрай бажаним є проходження маршруту влітку – це значно спростить орієнтування взимку. Дуже важливим також є якісний картографічний матеріал. Ми використовували карту-путівник “Центральні Ґорґани” видавництва “Аерогеодезія” [2] , що влітку 2003 надійшла у продаж.

При плануванні денних переходів та місць ночівель слід враховувати такі обставини:

• нестійка погода, нетривалі “вікна” хорошої погоди, складність орієнтування в негоду;
• короткий зимовий день (на початку лютого рухатись можна лише з 7:20 до 17:00);
• ураганний вітер на гребенях хребтів в негоду.

У зв'язку з цими обставинами слід:

• планувати запасні варіанти – шляхи обходу визначальних перешкод (траверсів хребтів) долинами, або ж планувати значний час на перечікування негоди;
• максимально використовувати світлий час доби – виходити бажано близько сьомої ранку, а на ночівлю ставати не пізніше за 16:30. Бути готовими до того, що все життя групи на биваку проходитиме в сутінках та в темряві;
• планувати ночівлі за можливості в лісовій зоні. При ночівлі поза лісом, на гребенях хребтів спорудження вітрозахистних снігових споруд (стінки, печери, іглу) є обов'язковим;
• розраховувати на приготування їжі виключно на принесенному з собою штучному паливі (газ, бензин). На дрова можна розраховувати лише при ночівлі в долинах рік чи за надзвичайних обставин. В інших випадках пошук/рубка дров і приготування їжі на багатті потребує невиправдано багато часу та енергозатрат;
• розраховувати, що всю необхідну воду доведеться топити із снігу. У рідкому вигляді вода є лише у долинах рік, а їхні верхів'я засипані снігом. За час нашої короткої подорожі ми не топили сніг лише в обід першого дня – в с.Осмолода – в наших термосах був кип'яток з поїзда.

З урахуванням цих обставин приблизний графік руху за ідеальної погоди та інших сприятливих обставин міг би виглядати так:

1 день (день приїзду). с. Осмолода – хр.Матагів (в районі в.1222 чи г.Фашори при підйомі від р.Кузьминець);
2 день. м.н. – хр.Матагів, півд.сх. плече г.1507;
3 день. м.н. – г. Висока – г.Ігровець – пол.Погар – траверс схилів хр.Сивуля до виходу на гребінь хребта;
4 день. м.н. – траверс хр.Сивуля – пол.Рущина – сідловина за г.1359 по дорозі на хр.Тавпіширка;
5 день. м.н. – пер.Легіонів;
6 день. м.н. – півн. зах. плече г.Дурня, у зоні лісу;
7 день. м.н. – г.Дурня – г.Братківська – г.Руська (ночівля поза лісовою зоною!);
8,9 день. м.н – г.Чорна Клива – с.Бистриця (полудньовка);
10 день. м.н. д.р.Довжинець – підйом по півд.-зах. відрогу г.Довбушанка до г.1546 – границі лісу;
11 день. м.н. – траверс г.Довбушанка – д.р.Зубринка – пол.Бладжив (півд.-зах. схил г. Мал.Ґорґан);
12 день. м.н. – г.Мал. Ґорґан – г.Синяк – г.Хомяк – ур. Бараня чи д.р. Женець.
13 день (чи рух “до упору” в попередній день). м.н. – с.Татарів.

Тепер додамо мінімум 3 дні на негоду (це дуже оптимістично!) і отримаємо 16 днів. Чи можете ви вказати ще хоча б одну класифіковану “одиничку”, хай навіть у міжсезоння, яка має таку тривалість? За цей час на Центральному Кавказі влітку можна пройти “четвірку”.

З урахуванням сказаного вважаємо, що:

еталонний маршрут слід класифікувати як маршрут 2 к.с. Локальними перешкодами при цьому є:

• траверс г.Висока – г.Ігровець (1А);
• траверс г.Вел.Сивуля – г. Мал.Сивуля (1А*);
• траверс г.Дурня – г.Чорна Клива (складність невідома, ймовірно 1А-1Б);
• траверс масиву г.Довбушанка (1Б);
• траверс г.Мал.Ґорґан – г.Синяк – г.Хом'як ( складність невідома, ймовірно 1Б – крутизна і характер схилів близький до тих же показників г.Довбушанка );

випуск на маршрут проводити згідно вимог до міжсезонних гірських походів. Ця умова, щоправда, практично ставить хрест на проведенні гірських походів у Карпатах – для участі в поході 1 к.с. учасники повинні мати досвід літнього походу 1 к.с. у великих горах. Але ж рішення класифікувати зимові маршрути в Карпатах було викликане саме бажанням дозволити учасникам з досвідом їх проходження брати участь одразу у походах 2 к.с. у великих горах! В якості компромісу можна запропонувати схему, коли для участі в зимових гірських походах 1к.с. досить мати досвід пішохідних походів 2к.с. чи лижних походів 1к.с., які можна пройти по території України.

Перелік посилань.

• http://www.mountain.ru/people/Buyanov/2002/snaryag/
• Карта 1:50000 “Центральні Ґорґани”, вид-во ДНВП “Аерогеодезія ”, Київ, 2003.

470 Kb	285 Kb	330 Kb
Карта маршруту. Вершина Вел.Сивуля вказана тут як. г.Лопушна (1836.0), вершина Мал.Сивуля – як г.Сивуля (1818.5). Справжня г.Лопушна – це відмітка 1694.7 – підняття перед північно-західним плечем г.Вел. Сивуля (1836.0).

  Замість епілогу.

Областна МКК розглянула даний звіт і вирішила:

• г. Сивуля на момент проходження, очевидно, відповідала 1Б к.с., але оскільки група випускалась в 1-ку, то не може з 1-ки вийти н/к з елементами 2-ої категорії і все тут. Тому учасникам групи слід зарахувати траверс хр.Сивулі як 1А. Отже, за версією МКК це н/к з ел. 1 к.с.;
• за порушення правил проведення туристських походів, тобто за те, що група складалась лише з трьох осіб замість мінімум чотирьох, керівнику проведення походу не зарахувати;
• учасникам видати довідки про похід н/к з ел. 1 к.с., а звіт залишити на зберігання в бібліотеці обласного турклубу.

//нагору