Перехрестя (хортицькі мініатюри)

Можна безліч разів почути чи побачити в інформаційних засобах якусь місцину, з захопленням переглядати різні путівники та туристичні альманахи, та все те марніє лише перед однією можливістю наживо споглядати навколишній світ.

Така от можливість випала й цієї осені — подорож до дніпровських порогів, запорізької цікавинки, колиски козацтва, до о. Хортиця.

З чого можна розпочати оповідь про о. Хортиця? Може з того, що це клаптик суходолу між 42°42' північної широти та 37°5' східної довготи; чи те, що це батьківщина борісфенітів (скіфів-реогроїв), а острів на справді Григорівський (*з "Повісті временних літ"); чи того, що Хортиця є тією душею, з якої й починала народжуватися українська державність...

Розуміння питання "чим є острів" виявилося набагато складнішим, аніж здавалося на початку.

Чим острів є історично-книжково — з легкістю можна віднайти в тих самих книжках, найпростішою з яких буде шкільний підручник "Історія України". Але чим є ця земля з середини, яка в неї душа — зрозумієш лише потрапивши особисто. Бо Хортиця не тільки географічний об?єкт, який має певне історичне значення, а місце перетину неймовірних, й підчас зовсім не схожих між собою світів. Осягнути їх усі одразу певно важко, а відтворити на папері вдалося хіба що в абеткових мініатюрах — хортицьких перехрестях.

Отже світ перший — навколишній...

Навколишній

"Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, завдовжки 12, завширшки, у середньому, 2.5 кілометри. Загальна площа — 2650 га"

Вперше ти бачиш це диво коли заїжджаєш одним з острівних мостів. Тих мостів у острова три — південний, східний та північний, що пролягають через річки Дніпро та Старий Дніпро. Не зважаючи на те, який саме з мостів став поєднаннямзапорізьких берегів з Хортицею, все одно не віриться в масштабність баченого — круті й скелясті схили, височинні дерева й неймовірність неосяжності простору.

Залізнично-автомобільний північний міст
Залізнично-автомобільний північний міст
Автомобільний південний міст
Автомобільний південний міст

 

Взагалі природа Хортиці вважається особливою, бо на тих самих 2650 га розміщуються "усі ландшафтні зони Європи — степ, лісостеп, ліс, гори, навіть напівпустеля". Відшукати всі ті ландшафтні шедеври не складно, бо одразу потрапляєш до них тільки-но зробиш перший власний крок по землі "острова за порогами".

Перебуваючи у цьому "навколишньому" здається що всесвіт змінився, чи то змістив своє бачення, залишивши позаду голосливі, повсякчас поспішаючи мегаполісні міста. Навколишній світ острова — світ тиші, чарівності осінніх кольорів, світ справжності.

 

р. Старий Дніпро
р. Старий Дніпро
о. Дубовий
о. Дубовий

 

Мальовничі балки та затоки, кам?яні схили й круті скелі, байрачні діброви й плавні, незліченні озера, острови, кучугури та оспіваний у народних думах о. Байди.

Південна частина о. Байди
Південна частина о. Байди
Стежка від балки Генералка
Стежка від балки Генералка

 

Все це певно можна переглянути туристичними маршрутами, які для зацікавлених туристів в незліченній кількості організуються у заповіднику. Але щоб окрім почутих історичних відомостей відчути все особисто, варто озброїтись мапою острова та обійти його власноніж. Бо чи може вмістити в себе екскурсія всі ті неймовірні красоти, які можна знайти силоміць блукаючи численними стежками.

Скеля Гавунівська
Скеля Гавунівська
Скелі Отара та Лазні
Скелі Отара та Лазні

 

По тих стежках ходячи, колами вздовж берега, перехрестями чи навпростець, поступово починаєш розуміти усю чарівність природи, невід?ємність острова з козацьким корінням (скелі Чорна, Наумова; балки Каракайка, Генералка) й неймовірну обмеженість часу на перегляд всього й одразу. Бо таке міцне бажання встигнути споглянути гранітні скелі й печери північної та західної частини острова, південні плавні (Великий Луг) з озерами та болотистими місцинами, відчути подих центрово-полинового степу, огорнути весь цей світ, обмежований річками та поцяцькований кам?яними пагорбами й вдивлятися, вдивлятися, вдивлятися...

Світ другий — історичний...

Історичний

"Шинкар знає, наливає
І не схаменеться,
Кобзар вшкварив, а козаки —
Аж Хортиця гнеться..."

Т.Шевченко "Гайдамаки", 1841 р.

"Острів-музей", зокрема таке визначення важко збагнути керуючись лише паперовими інформаційними довідками. Історична спадщина Хортиці виняткова й неймовірна, як і її навколишня природа. Бо в якому з обраних напрямків не нестиме думка й мапа, ти весь час натрапляєш на якусь цікаву місцину історичної минувшини чи пам?ятник сучасності.

Альтанка біля б. Каракайка
Альтанка біля б. Каракайка
"Козацьке подвір?я"

 

Стародавні стоянки, середньовічне поселення Протолче, залишки козацьких укріплень та зимівників. Оті всі пам?ятки розкидані по острові як коштовні перлини:
Музей історії Запорозького козацтва, Скіфський стан, прототип Запорізької Січі на півночі острова; павільйон "Запорізька Чайка" та театралізовані фолклорно-енічні кінні дійства на південних схилах. Збираючи все до купи ти розумієш що це хоча й і різновікова, але невід?ємна одна від одної спадщина цієї землі — твоя спадщина.

 Історико-культурний комплекс
Історико-культурний комплекс "Запорізька Січ"
Виставочний комплекс
Виставочний комплекс "Передмістя", Запорізька Січ

 

Всі ті подорожі історичними стежками не можливо злічити лише годинами бо вони не зліченні у часі. Й надвечір, вдивляючись у темряву Старого Дніпра, на якусь мить починає здаватися, що миготіння на протилежному боці є не що інше як козацькі вогнища, вогнища варти отамана Вишневецького. Однак скориставшись zoom-ом фотокамери одразу розумієш, що то лише відблиск електричних ліхтарів.

Острів Байди, вечір
Острів Байди, вечір

 

Ти продовжуєш вдивлятися у водну течіє й вона понурюючи тебе у прірву віків поступово виносить дніпровськими хвилями вже до скіфського Хорса, якому присвячує свій танок небо осіннього рівнодення.

А Дніпро тихо плине далі, впадаючи десь там дуже далеко до моря...

Світ третій — сучасний....

Сучасність

"Дніпровська ГЕС, будівництво якої стало революцією в промисловості, в 1930-і роки була найпотужнішою гідроелектростанцією в Європі"

Дивовижність.. дивовижність перехрестя. Усе поєднується у цьому місті, на цьому острові...

Можна до невтоми блукати між хатинками та куренями Запорожської Січі, але варто лише на мить перевести погляд у бік, як перед очима постає велич сучасності й індустріалізації — Дніпровська (Запоріжська) ГЕС. Не більше й не менше, але ця "споруда" - непосильна праця багатьох рук й звитяг минулого часу — міць техніки, наукової думки й людської праці.

Запорізька ГЕС
Запорізька ГЕС
Електромережа Хортиці
Електромережа Хортиці

Поєднання індустріального прогресу з автентичністю місця дає свідомості відчуття знаходжєення власної сутності на віковій грані, на тій маленькій рисочці між XVII та XXI століттями. І оту саму рисочку споглядаєш вже реально, варто лишень підвести погляд до гори, до невагомості електричних частин. Отож весь острів, як нитками, пронизаний цими електричними паралелями — сталевими артеріями, які наповнюють життям не лише запоріжський край, а й усе Придніпров?я та Донбас.

Неможливе поєднання двох світів, двох берегів...

Стоячи на тих світах-паралелях — навколишнього світу, історії й сучасності — починаєш розуміти, який міцний той зв'язок, зв?язок нас теперішніх з нами колишніми.

Замість післямови.

Що вийшло з усієї подорожі? Мабуть — маленькі мініатюрі, які встигла закарбувати пам'ять за короткий проміжок часу в півтора дні. Та напевно й не варто було намагатися на швидкоруч побачити те, що потрібно відкривати крок за кроком без поспіху. Бо магнетизм о. Хортиця настільки міцний, що до його схилів й берегів хочеться повернутися знову й знову, та з кожної тієї подорожі відкривати для себе якийсь новий, інший світ ...свою Хортицю.

Коментарі

Підписатися на Коментарі для "Перехрестя (хортицькі мініатюри)"