Моє Заполяр`я

Автор: Єремєєва Янет

Маршрут

с. Ловозеро - оз. Світле - відрог Кувторданюн - г. Куйвчорр - оз. Сейдозеро - р. Чінглусуай - верхів?я р. Чінглусуай - г. Ангвундасчорр - пер. Геологів (по хребту) - оз. Умбозеро - брід ?3 (р. Сура) - брід ?2 - р. Кальйок - пер. Центр. Лявочорр (1А-1Б) - база КРС - пер. Півн. Чоргорр (н/к-1А) - дж. Меридіанальний - пер. Ферсмана (1Б*-2А) - р. Малая Бєлая - пер. Рамзая - р. Вудьяврйок - пер. Безіменний (1А) - р. Тульйок - пер. Щєль (1Б) - р. Вуоніємйок - пер. Юкспоролак - м. Кіровськ.

Саамська культура

Цього року доля познайомила мене, і ще п`ятьох туристів із загадковим Заполяр?ям, а саме з Ловозерськими тундрами та гірським масивом Хібіни. Мандрівка наша починалась із погосту Ловозеро. А саме із відвідання тамтешнього Музею Саамської культури.
Найбільш ранні писемні згадки про саамів датуються 1 ст. до н. е. Римський історик Публій Корнелій Таціт в очерку "Германія" називає саамів ?фєннами? і згадує про те, що основним їхнім ремеслом є мисливство і рибальство, а житлом для них слугує шалаш .Інший історик згадує про вміння саамів полювати з луком, ходити на лижах, та на їх здатності заглядати у майбутнє. Це не раз відмічалося у середньовічних хроніках і щоденниках скандинавських мандрівників, що вважали саамів провидцями, яким підвладні три стихії: земля, вода і повітря.

В язичницькі часи, саами обожнювали птахів, каміння (сейди), дерева, землю, але особливе місце в саамському фольклорі займав олень, а точніше людина-олень Мандаш. Мандаш мав здібність перетворюватися на оленя. Одна легенда говорить, що від його союзу з жінкою Мартєной і пішли саами, інша - що всі діти стали оленями й пішли за батьком в тундру.

Раннє житло саамів

Жертовний камінь саамів із зображенням чоловіків, жінок, оленів

Що стосується погосту* Ловозеро, то роком його заснування вважається 1574-й, коли населення складало тільки 40 чоловік. Саами і зараз вважаються вмілими оленярами. Сам факт появи оленярства як способу життя датується 1ст. до н.е. Але одним із основних джерел прожитку воно стає тільки в 16 ? 17 ст.

Національний костюм саамів увібрав у себе яскраві, життєрадісні кольори. Вони є всюди: у прикрасах, оздобленні одягу, чоботях, рукавицях і навіть оленячих упряжах. Улюбленими кольорами є синій і червоний. Для оздоблення використовували бісер та трикутні шматочки тканини фарбовані у червоній або синій кольори

В наш час у Ловозері мешкає кілька тисяч чоловік, а спосіб життя саамів мало чим відрізняється від життя інших цивілізованих народів, але з настанням теплої пори року саамські сім`ї вирушають в потайні хижки, на дідівські угіддя.

Юрной - весільний головний убір, одягає мир поверх хустки

Традиційні чоботи, лялька і підв`язка

Найприємніше в болоті

Наступним і не менш важливим кроком став початок нашого походу. Для цього вже нікуди не треба їхати, та й навіщо? Головне - вийти із с. Ловозеро і ось він, початок Ловозерської тундри.

Ловозерські тундри - є другим за величиною гірським масивом Мурманської області. Поглянувши на карту, можна помітити, що Ловозерські тундри мають форму майже правильної підкови. В його центрі схили гір обриваються до Сейдозера. Основні висоти знаходяться у східній частині (до 1200м), а до заходу поступово знижуються (до 400м).

Тундри почались з найприємнішого - болота і величезної кількості комарів. Перший день був надзвичайно важким, і не через те, що під ногами немає твердої землі, і все мокре. Основним дратівливим фактором були комарі і мошки. Вони літають повсюди, і їх постійно стає більше, від укусів все чухається. Для того, щоб стати для них більш доступним обідом, достатньо просто зупинитись. Але перша ночівля, гриби, морошка, чорниці і нескінченний захід сонця змушують про все забути.

Привал у болоті	Перехід глибокого місця в болоті	Нескінченний захід сонця
Туристи ростуть на деревах	Грибне щастя	Майбутнє чорничне варення

Долина річки Чінглусуай

Наступне незабутнє місце, про яке просто неможливо не розповісти - це долина річки Чінглусуай. Знаходиться вона в мальовничій ущелині. Русло з обох боків обступають масивні скельні виходи, понад самою річкою росте зелена трава. За сонячної погоди долина річки постала б у всій красі, можливо було б роздивитись скелі?. Перед нами ж ущелина відкрилась у досить похмурому вигляді. Мряка, все затягнуте туманом, наче ущ. Чінглусуай саме перед нами засоромилася своєї краси, прикрила її білою спідницею. Від цього вона здавалася ще величнішою, скелі наче мали початок без кінця.

Підйом на гору Куєвчор		Долина ріки Чінглусуай		Каскад водоспадів ріки Чінглусуай
Підйом від ріки Чінглусуай на гору Ангвундасчорр			Перевал Геологів

Умбозеро - Закрите озеро

Перед нами простягалось море, але й не море?Умбозеро? Наче сторож воно стало між Ловозерськими тундрами і Хібінами. Його розміри просто приголомшують: довжина45км, ширина 12км, а глибина подекуди сягає 115м. В перекладі з саамського Умбозеро - Закрите озеро.

Кам`янистий берег зустрів нас прохолодним вітерцем і туманом. Йдучи вздовж вод озера,кожний з нас вдивлявся в далечінь, шукаючи кінець і не знаходячи його. Інколи заплющуючи очі ти переносишся в казку? плескіт води зачаровує, а незрозумілий, але приємний аромат зводить з розуму. Це триває не довго, голос керівника повертає до реальності. На нас чекає брід, відпочинок і довга дорога через пер. Центральний Лявочорр до омріяної заброски на КРС.

Залишки дерев`яного моста по дорозі до Умбозера		Умбозеро		Брід через притоку Умбозера
Таблички з назвами міст на базі КРС			Результат поїдання чорниць на базі КРС

Після відпочинку почалась друга частина походу, і ніщо не могло зіпсувати нам настрій. Попереду нас чекав пер. Північний Чоргорр і найбільш омріяний всіма учасниками пер. Ферсмана .

Вид на перевал Північний Чоргорр

Перевал Північний Чоргорр

Перевал чи людина?

Перевал ім. Ферсмана (947м) - це перш за все не могутнє нагромадження каміння, не технічна робота, а людина, на честь якої його було названо. Мало хто знає, що Олександр Євгенійович Ферсман був народжений в Петербурзі, дитинство його пройшло в Україні на березі Чорного моря . Саме в Одесі він і захопився мінералогією.

У 35 років О. Ферсман отримав звання академіка і прізвисько ?Бог мінералогії?. Це людина сильна духом і тілом! Кожного року він проходив відстань довжиною з екватор, а то й більше, переходи він з товаришами робив в зливу, адже з камінням можна працювати тільки в гарну погоду. І саме він заснував першу в Хібінах наукову станцію ?Тіета?. Мабуть саме тому є перевал ім. Ферсмана, і майже в кожному місті Мурманської області є вулиця названа на його честь чи пам`ятник йому.

Перевал Ферсмана	Перевал Ферсмана. Перила	Залишки Наукової станції ?Тієта?
22:00 Вид з перевалу Ферсмана

Останній перевал

До кінця походу залишилося ще не багато. Ми йшли, милуючись краєвидами. І чим ближче підходили до останнього нашого пер. Щєль(699м), тим більше ми згадували пройдене. Ще кілька днів, і ми покинемо Хібіни, і вони залишаться тільки в нашій пам`яті та на фотокартках.

Водоспад по дорозі до перевалу Центральний Лявчор	Вид на Хібінські гори
Озеро Гальцове	Останній акорд - перевал Щіль

Кінцева зупинка - Мурманськ

Похід закінчено. Ми вже більше не в горах, ми прямуємо до м. Мурманськ.

4 жовтня 1916 року відбулася церемонія закладки храму на честь ?покровителів моряків?, і відтоді місто Мурманськ живе. З початку свого заснування воно було портовим, таким є і дотепер. Різниця лише в масштабах, роками місто розвивалося й росло, переживало війни й знову відновлювалось, перетворювалось саме на той Мурманськ, який ми побачили.

Пям`ятник захиснику радянського Заполяр`я	Перший атомний криголам ?Ленін?, нині музей
Сонце над портом міста Мурманськ

Потяг стукає колесами, віддаляючи нас від Саамів, Ловозерської тундри, Хібін і міста Мурманськ. Ще два дні ми будемо ділитись своїми враженнями із випадковими подорожніми, вони ж розповідатимуть нам про свої пригоди. І кожен зрозуміє, скільки ще треба побачити?

* - Погост - адміністративно-територіальна одиниця на Русі. Тільки з початком 19ст. почала вживатися в значенні ?сільське кладовище?

Ви є тут